Використання церковної свічки в православ`ї і як провести обряд освячення житла самому
У християнстві існує безліч різних символік використовувані під час служби в храмі і в келійних (домашніх) молитвах.
Жодна молитва віруючої людини не обходиться без церковної свічки. Вона є символом щирої віри і малої жертви Богові.
Матеріалом для виготовлення свічки служить віск. віск - Це унікальний природний матеріал, що отримується з рослин, зокрема з квітів. Він має неповторний пахощами. Останнім часом склад свічок постійно змінюється, додається в них ароматизовані речовини, але все ж основним компонентом свічок залишається віск.
Зміст статті:
- Жодна служба в храмі не проводиться без запаленими свічок
- Певні правила поводження з церковними свічками
- Обряд освячення житла може зробити мирянин самостійно
Жодна служба в храмі не проводиться без запаленими свічок
Палаюча церковна свічка є символом вічності і Божественного світла. За допомогою свічки християнин звертається до Господа Бога, Богородиці і святих.
Ставлячи січу перед образом, потрібно подумки помолитися. Необов`язково потрібно знати молитву напам`ять. Краще буде, якщо молитва буде виголошена своїми словами, благоговійно і від серця. Адже за допомогою молитви людина спілкується з Богом, Богородицею чи святими.
Полум`я свічки, як би її не тримати: прямо або під нахилом, спрямовується вгору. Тому і людина, в якій би він не був життєвої ситуації, повинен завжди довіряти свої помисли і почуття Богу.
Певні правила поводження з церковними свічками
При відвідуванні храму, існують певні правила поводження з церковними свічками.
- До церкви потрібно приходити до початку служби, щоб був час на придбання свічок і на те, щоб поставити свічки. Якщо парафіянин запізнився на богослужіння, то свічки можна поставити тільки після служби. Ходіння в храмі під час богослужіння відволікає поруч стоять прихожан від молитов.
- Свічка запалюється від свічки стоїть на свічнику. Запалювати свічку, використовуючи сірники або запальничку, можна в тому випадку, якщо на свічнику немає палаючої свічки. Від лампади запалювати свічку не слід, так як віск може потрапити в масло, яким наповнена лампада.
- Якщо в свічнику відсутнє вільне гніздо для свічки, то свічку, не запалюючи, слід покласти поруч з свічником. У храмі є люди, які стежать за підсвічниками, вони і поставлять свічку.
- До яких ікон в храмі потрібно ставити свічки - це на розсуд прихожанина. Але при вході в храм, перша свічка ставиться до основної іконі храму. Якщо в храмі є мощі святого, то до них ставиться друга свічка. Третю свічку можна поставити за здравіє чи упокій. Якщо свічки ставляться і за здравіє і за упокій, то в першу чергу - за здравіє. За здравіє свічка ставиться до будь-якої ікони святого або до ікони того святого, якого шанують в сім`ї.
- Є певні дні, коли парафіяни стоять із запаленою свічкою в руці. Це перші чотири дні першого тижня Великого посту, коли читається Покаянний канон Андрія Критського, в утрені Великого п`ятка і на панахиді. У цих випадках зі свічкою потрібно звертатися акуратно, щоб не зайнялися частини свого одягу та одягу, що стоїть попереду людини. Зазвичай, перед початком богослужіння в такі дні, службовці храму готують спеціальні листки паперу квадратної форми. У центрі цього листка робиться отвір, в цей отвір вставляється свічка, тоді віск буде капати на цей аркуш паперу, а не на підлогу.
- Крім звичайних богослужінь, церковні свічки використовуються під час обрядів хрещення, вінчання, а так само вдома під час читання молитов і при освяченні будинку або квартири.
Освячення житла дозволяє прибрати з нього негативну енергію і захистити від нечисті. Там де освячено житло, люди живуть в ньому в мирі та злагоді, менше виникає конфліктних ситуацій.
Обряд освячення житла може зробити мирянин самостійно
- Перед тим, як приступити до освячення житла, потрібно сходити до церкви і купити шість свічок. Три свічки потрібно поставити в храмі біля образу Ісуса Христа, Богородиці та Миколи Угодника. Ставлячи свічки біля образів, потрібно у них попросити благословення на освячення житла. Решта три свічки, потрібно забрати з собою.
- Зазвичай у багатьох православних християн залишається свята вода, набрана в свято Хрещення Господня. Цю воду можна використовувати під час освячення житла. Але якщо води немає, то її потрібно набрати в церкві зі спеціальної ємності.
- Прийшовши додому, не переступаючи порога, потрібно запалити свічку і прочитати молитви: «Отче наш» і Псалом 90. Свічку потрібно запалювати тільки сірниками. Кожну з цих молитов потрібно прочитати по п`ять разів.
- Освячення житла потрібно починати з далекої кімнати і пройти з запаленою свічок всі кути. Рухатися треба за годинниковою стрілкою. У кутку потрібно полум`ям свічки «намалювати» хрест. При цьому, потрібно читати молитву «Отче наш». У кутах, де найбільше зібралася негативна енергія, полум`я свічки може спалахувати яскравіше і спостерігатися тріск.
- Після того, як всі кути будуть пройдені, потрібно в широку чашку налити святої води і пройти знову по кутах, розбризкуючи воду. Якщо вода залишиться, її потрібно разом з членами сім`ї випити. Пити потрібно маленькими ковтками. Якщо залишилися свічки, то їх можна використовувати під час читання домашніх молитов.
- Освячувати потрібно все приміщення в будинку або квартирі: житлові і не житлові, в тому числі, ванну кімнату і туалет. Саме в цих приміщення найбільше накопичується негативної енергії.
- Після того, як проведений обряд освячення, через кілька годин потрібно ще раз пройти по кутах житла зі свічкою, звертаючи увагу на полум`я. Якщо полум`я горить рівно, без яскравих спалахів і потріскування, то значить, обряд проведений правильно.
- Освітлення житла можна проводити раз на місяць. Це пов`язано з тим, що можуть приходити гості, друзі сім`ї, і кожен з них приносить з собою частинку своєї енергії. У кого-то енергія може бути хороша, у кого-то негативна і вона може поступово накопичуватися. Та й самі члени сім`ї, спілкуючись поза домом з різними людьми, теж можуть приносити додому негативну енергію.
Палаюча церковна свічка і лампада - це символ віри людини, а віра - це світло, яким Ісус Христос освітить душі кожної людини.