Кредити під покупку житла

Зміст статті:

1. Юридична складова
2. Зобов`язання сторін за договором
3. Про що потрібно знати боржника?

Юридична складова

Чинне законодавство нашої країни визначає іпотекодержателя як особи, які оформляють кредит на купівлю нерухомого майна. Іншими словами, їх можна вважати боржниками, відповідальними за виконання іпотечних зобов`язань перед банками-іпотекодержателями. Іпотека ж визначається як зобов`язання за кредитом на придбання одного або більше об`єктів нерухомого майна, право власності або володіння, яке знаходиться в розпорядженні іпотекодавця. Об`єктом іпотеки приймається виділена частина майна з оформленим правом власності на частину нерухомості. Крім усього іншого, іпотечний кредит представлений в двох видах: земельній або комбінованому. В якості застави в першому варіанті може використовуватися лише земельну ділянку, в той час як інший варіант дозволяє розміщувати не тільки землю, а й будинок.

Основним документом, що підтверджує співпрацю між одними або кількома іпотекодавцями і іпотекодержателями, є іпотечний договір. Даний документ повинен складатися з декількох основних умов, серед яких варто виділити:

1. Суму іпотеки, терміни і порядок погашення.

2. Повне або достатня для визначення об`єкта іпотеки опис.

3. Реєстраційні дані нерухомого майна.

Сума іпотечного кредиту залежить від рішення кредитора, в якості якого може виступати відповідне фінансова установа.

Договором про іпотеку визначаються процентні ставки, які можуть бути як фіксованими, так і плаваючими. Крім цього, документом визначається регулярність внесення платежів за основною сумою, а також відсотків, нараховуються за користування кредитом.

Погашати заборгованість можна класичним або аннуїтетним способом.

• У першому варіанті сума обов`язкових платежів знижується в міру погашення заборгованості,
• ануїтетний ж способу властиві фіксовані суми виплати протягом усього терміну іпотечного договору.

При виникненні ситуацій, що призвели до змін вартості ресурсів на ринках позикового капіталу, фінансові установи, які є іпотекодержателями, мають право обговорити з іпотекодавцем зміни або доповнення до діючого іпотечним договором. Поправки вносяться в письмовому вигляді, згода боржника підтверджується підписом нового варіанту договору.

Кожен бізнес, в тому числі і банківський, створюється з метою отримання певної прибутку. Останнім часом «життя в кредит» набуває рис стилю життя, що негативно позначається на фінансовому добробуті населення. Важливо пам`ятати, що перш, ніж зважитися на оформлення кредиту або іпотеки, необхідно тверезо оцінити власні фінансові можливості. Підписання іпотечного (або будь-якого іншого кредитного) договору актуально лише у випадках, коли сума погашення не перевищуватиме 20% від місячного сімейного бюджету, в ідеалі ж даний показник повинен коливатися в межах 10-15% від місячної виручки.

До слова, фінансові установи можуть відмовити у видачі кредиту клієнтам з негативною кредитною історією. Більш того, для деяких банків бездоганна кредитна історія набагато важливіше високого рівня доходів. При цьому левову частку уваги іпотекодавці приділяють стабільності отримання доходу.

Зобов`язання сторін за договором

Основним зобов`язанням фінансової установи є надання коштів в розмірі, прописаному в договорі. Тим же документом визначаються умови надання кредиту. Крім цього, співробітники банку зобов`язані перевірити платоспроможність потенційного позичальника, в той час як людина, що зважилася на оформлення іпотеки, повинен надати фінансовій установі необхідні відомості, дотримуватися цільове використання кредиту, а також здійснювати погашення за кредитом і процентній ставці в терміни, встановлені в договорі.

Порушення положень документа, несвоєчасна виплата або будь-яке інше відхилення від пунктів договору наділяє банк правом вимагати дострокове повернення коштів або часткове погашення позики.

Про що потрібно знати боржника?

Порушення зобов`язань з боку іпотекодавця дозволяє банку задовольняти вимоги за кредитним зобов`язанням за допомогою іпотечних стягнень за рішенням суду після відповідного звернення. Проте, рішення спірних питань за участю судових органів в нашій країні не є поширеною практикою. У більшості випадків банки користуються послугами приватних юристів або юридичних контор, направляючи сотні судових позовів на ім`я проблемного боржника. При цьому виграти час позичальникові допоможе подача зустрічного позову про визнання банку банкрутом або ініціація запиту від незацікавленого особи про право власності на майно.

Переважна кількість фінансових установ за краще співпрацювати з виконавчими службами після оформлення виконавчих написів у нотаріусів. Варто відзначити, що законна сила написи можна порівняти з рішенням суду і дозволяє обійти стороною затяжні судові розгляди.

Щоб убезпечити себе від колекторів або служб безпеки банку, необхідно пам`ятати, що іпотекодержатель має направити повідомлення про порушення умов договору, після чого, після закінчення 30 днів, нотаріус може дати напис. Виходячи з того, що більшість нотаріусів не направляють порушникам повідомлень, останні мають право ініціювати розгляд щодо недійсності виконавчого напису.

Крім цього, позичальник має право оспорити суму позики, що визначається банком, тим самим позбавляючи іпотекодержателя права відібрати нерухомість.

Позичальник має право вимагати перегляд часу дії договору, подавши запит про перегляд фінального терміну погашення, вказавши причину неможливості виплати. Варто відзначити, що банки приймають позитивне рішення, а до діючого договору вносяться відповідні корективи.