Професійне самовизначення

професійне самовизначення

- Це форма особистісного вибору, що відображає процес пошуку, а також придбання професії. Самовизначення реалізується в процесі аналізу особистих можливостей, здібностей у співвіднесенні з професійними вимогами. В даний час розуміння професійного самовизначення враховує проблеми взаємозв`язку з життєвим самовизначенням особистості, а також включає вплив впливу на індивіда соціального довкілля і його активної позиції. В умовах ринкової економіки гостро постає проблема свободи вибору професії і забезпечення конкурентоспроможності працівника.

Професійне самовизначення учнів

Самовизначення учнів - це процес формування індивідом особистого ставлення до професійної діяльності і спосіб його реалізації через узгодження соціально-професійних і особистісних потреб.

Професійне самовизначення учнів є частиною життєвого самовизначення, оскільки входить в соціальну групу вибору професії і способу життя.

У професійному самовизначенні існують різні підходи: соціологічний - коли суспільство ставить завдання перед особистістю, соціально-психологічний - поетапне прийняття рішення особою, а також узгодження потреб суспільства і особистих переваг, диференційно-психологічний - формування індивідуального ладу життя.

Символічно виділяють взаємопов`язані етапи професійного самовизначення учнів:

- Дошкільний етап, що включає формування первинних трудових умінь і навичок;

- Початкова школа, що включає усвідомлення ролі праці в житті індивіда через участь в різних видах діяльності: навчальної, ігрової, трудової.

Усвідомлення своїх здібностей та інтересів, пов`язаних з професійним вибором відбувається в 5-7-х класах, а формування професійної самосвідомості припадає на 8-9-ті класи.

У професійному самовизначенні учнів значну роль відводять сім`ї та державно-громадської структурі (професійним і загальноосвітнім навчальним заведеніям- установам додаткової освіти, службам зайнятості).

Психолого-педагогічна підтримка самовизначення учнів націлена на реалізацію свідомого вибору професії.

Визначаються учні з вибором професії в процесі навчання основним наукам, а також під час професійної підготовки.

Отже, професійне самовизначення учнів включає процес формування індивідом особистого ставлення до трудової сфері, а також спосіб його самореалізації через узгодження професійних та внутрішньоособистісних потреб.

Професійне самовизначення старшокласників

Визначення старшокласників з майбутньою професією є однією з форм особистісного самовизначення і характеризується процесом придбання, а також пошуком професії, аналізу особистих можливостей, здібностей у зіставленні з вимогами професії.

У п`ятнадцятирічному віці старшокласнику дуже складно вибрати професію. Найчастіше професійні наміри невизначені і дифузні, а професійно орієнтовані мрії, а також романтичні устремління в реалізації неможливі.

Незадоволене настало майбутнє стимулює розвиток рефлексії - Усвідомлення особистого «Я». Старшокласник «визначається»: хто він, які його здібності, який життєвий ідеал, ким він хоче стати. Самоаналіз є відстроченої психологічною основою професійного самовизначення для більшості учнів професійної школи.

Більш комфортно почувають себе ті старшокласники, які отримують повну середню загальну освіту. На момент закінчення школи старшокласники з фантастичних, уявних професій вибирають найбільш прийнятні і реальні варіанти. Діти розуміють, що успіх і благополуччя в житті, перш за все, залежить від правильного вибору професії.

Оцінюючи свої можливості і здібності, престижність професії, соціально-економічну ситуацію старшокласники самовизначаються в отриманні професійної освіти.

Таким чином, для старшокласників навчально-професійне самовизначення виступає як усвідомлений вибір шляхів професійної освіти і професійної підготовки.

Професійне самовизначення особистості

Професійно-особистісне самовизначення психологи відносять до процесу формування у людини особистого ставлення до професійної трудової сфері, а також самореалізації через узгодження соціально професійних і внутрішньоособистісних потреб.

Розглянемо професійне самовизначення, включаючи різні стадії становлення особистості.

У дошкільному дитинстві малюки в ігровій діяльності наслідують дорослих і відтворюють їх дії. Широке поширення в дошкільному віці набувають сюжетно-рольові ігри, частина з яких несуть професійно орієнтований характер. Малюки граючи, привласнюють собі ролі продавців, лікарів, будівельників, вихователів, кухарів, водіїв транспортних засобів.

Велике значення в професійному самовизначенні представляють початкові трудові дії - виконання простих дій по догляду за рослинами, одягом, прибирання приміщень. Ці дії сприяють у малюків розвитку інтересу до праці дорослих. Професійно-рольові ігри, виконання елементарних видів праці, спостереження за працею дорослих сприяють самовизначенню дошкільнят. У молодшому шкільному віці діти охоче наслідують діям дорослих і, виходячи з цього, йде орієнтація на професії родичів, батьків, вчителів, близьких знайомих. Важливою особливістю школярів є мотивація досягнень в навчальній діяльності. Усвідомлення дитиною своїх можливостей, а також здібностей на базі наявного досвіду в ігровій, навчальній, трудовій діяльності формує уявлення про майбутню професію.

Кінець молодшого шкільного віку відзначається суттєвим зростанням індивідуальних відмінностей у розвитку здібностей між дітьми, а це в свою чергу впливає на значне розширення спектра професійних уподобань. Трудова і навчальна діяльність впливає на розвиток уяви дітей, як творчого, так і відтворює. Завдяки цій здатності здійснюється збагачення уявлень про різні види праці, розвивається вміння бачити себе в певній професії. Найчастіше у дитини виникають професійно пофарбовані фантазії, які надають в майбутньому величезний вплив на професійне самовизначення.

Підлітковий вік відзначається закладкою основ морального ставлення до різних видів праці, у підлітка формується система особистісних цінностей, що визначають вибірковість щодо професій. Цей період психологи відносять до відповідального за становлення особистості.

Хлопчики-підлітки, наслідуючи зовнішнім формам дорослого поведінки, орієнтуються на романтичні професії, які володіють витримкою, сильною волею, сміливістю, мужністю, наприклад, космонавт, льотчик-випробувач, автогонщик. Дівчатка віддають перевагу професіям «справжніх жінок» - це чарівні, популярні, привабливі топ-моделі, естрадні співачки, телеведучі.

На романтичні професії орієнтація направляється під впливом засобів масової інформації, які тиражують зразки «справжніх дорослих». Такий професійної романтичної орієнтації сприяє бажання підлітків до самоствердження і самовираження. Диференційоване ставлення до різних занять у гуртках, навчальних предметів формує у дітей наміри і мрії. Мрії, зразки бажаного майбутнього є штрихами самовизначення.

Професійне самовизначення особистості в ранній юності є найважливішим завданням. Найчастіше плани підлітка дуже аморфні, розпливчасті, представляють характер мрії.

Відео: Професійне самовизначення дитини

Підліток найчастіше представляє себе в різних емоційно привабливих ролях і психологічний обгрунтований вибір професії самостійно зробити не може. А на початку юнацького віку дана проблема постає перед юнаками і дівчатами, які залишають основну загальноосвітню школу. Вони складають третину старших підлітків, які надходять до установ середньої та початкової професійної освіти, а інші ж змушені приступати до трудової самостійної діяльності.

Психологи встановили, що найчастіше учні здобувають освіту в профліцею, профтехучилищах, коледжах і технікумах остаточно не визначилися і їх вибір навчального закладу був психологічно не обґрунтований.

Переважна більшість молоді у віці 16 - 23 років в навчальних закладах здобувають освіту або проходять професійну підготовку в установах або на підприємствах. Найчастіше романтичні устремління, мрії залишилися в минулому, а бажане майбутнє стало вже справжнім і багато хто переживає розчарування і незадоволеність від зробленого вибору. Деякими робляться спроби щодо внесення коректив у професійний старт, а у більшості юнаків і дівчат під час навчання зміцнюється впевненість у правильності свого вибору.

У віці 27-ми років відзначається соціально-професійна активність. Вже є місце роботи і певний досвід. Актуальності набуває професійне зростання і досягнення. Однак переважна більшість починають відчувати психологічний дискомфорт, який обумовлений піднесеними, нереалізованими планами, а також трудовим насиченням.

Відео: Емоційний резонанс. Частина 3. Професійне самовизначення

Невизначеність перспектив кар`єри, відсутність досягнень актуалізують рефлексію особистого буття, породжуючи самооцінку «Я-концепції» і самоаналіз. Для цього періоду характерна неспокій душі. Ревізія професійному житті штовхає до визначення нових значущих цілей. Деякі з них включають підвищення професійної кваліфікації і совершенствованіе- зміну роботи та ініціювання підвищення в должності- вибір нової професії або суміжною спеціальністю.

Для багатьох людей до 30-ти років знову стає актуальною проблема професійного самовизначення. Тут можливі два шляхи: або стверджувати себе далі в обраній професії і ставати професіоналом або ж міняти місце роботи, а також професію.

Віковий період до 60-ти років вважається найпродуктивнішим. Цей період відзначається реалізацією себе як особистості, а також характеризується використанням професійно-психологічного потенціалу. Саме в цей період реалізуються життєві плани, виправдовується смислове існування людини. Професія дає унікальну можливість, використовуючи свої здібності на трудовому посту, реалізувати потребу бути особистістю, а також виробити індивідуальний стиль діяльності.

Після досягнення пенсійного віку люди йдуть з професії, проте до 60-ти років особистість повністю не встигає вичерпати свій потенціал. Цей період відзначається тривожним станом, оскільки відразу рушаться складалися десятиліттями стереотипи, а також спосіб життя. Вміння, знання, важливі якості - все стає незатребуваним. Такі негативні моменти прискорюють соціальне старіння. Більшість пенсіонерів відчувають психологічну розгубленість, переживають свою непотрібність і марність. Знову виникає проблема самовизначення, проте, в суспільно-корисної, соціального життя.

Психологія професійного самовизначення

Вітчизняна психологія процеси професійного самовизначення пов`язує з особистісним самовизначенням і вибором способу життя. Вибираючи ту чи іншу професію, людина планує свій спосіб існування, при цьому співвідносячи майбутній професійний особистий статус з життєвими цінностями.

Над цією проблемою працювали такі дослідники: М.Р. Гінзбург, К.А. Абульханова-Славська, Н.С. Пряжников, Є.І. Головахи, Е.Ф. Зеер, Е.А. Клімов.

Найбільш різнобічно і послідовно питання професійного самовизначення суб`єкта вивчалися в роботах Н.С. Пряжнікова, Е.А. Климова, Е.Ф. Зеера.

Е.А. Клімов відніс професійне самовизначення до якості психічного прояви розвитку людини. Протягом життя у індивіда формується певне ставлення до різних областей праці, складається уявлення про свої можливості, професіях, виділяються переваги.

Згідно Е.А. Климову, найважливішою складовою в самовизначенні виступає формування самосвідомості.

Структура професійної самосвідомості включає:

- Усвідомлення особистої приналежності до конкретної професійної спільності ( «ми - будівельники»);

- Оцінювання свого місця і особистого відповідності стандартам в професії (один з кращих фахівців, новачок);

- Знання індивіда про його визнання в соціальній групі ( «мене відносять до хороших фахівців»);

- Знання слабких і сильних сторін, індивідуальних, а також успішних способів дії і шляхів самовдосконалення;

- Особисте уявлення про себе, а також роботі в майбутньому.

Е.А. Клімов зазначає два рівня в професійному самовизначенні:

- Гностичний (перебудова самосвідомості і свідомості);

- Практичний (зміни в соціальному статусі людини).

Е.Ф. Зеер виділяє проблему самовизначення індивіда в контексті прикладної психології, де професійне самовизначення зазначається:

- Вибірковістю щодо індивіда до світу професій;

- Вибором з урахуванням індивідуальних якостей і особливостей людини, а також соціально-економічними умовами та вимогами в професії;

- Постійним самовизначенням суб`єкта протягом життя;

- Визначенням зовнішніх подій (зміна місця проживання, закінчення навчання);

- Проявом соціальної зрілості індивіда з тісним зв`язком самореалізації.

Завдання в самовизначенні вирішуються всі по-різному на кожній зі стадії професійного розвитку. Вони визначаються міжособистісними відносинами в колективі, соціально-економічними умовами, професійними і віковими кризами, але провідна роль залишається за активністю особистості і її відповідальністю за особисту становлення.

Е.Ф. Зеер вважає, що самовизначення виступає важливим фактором самореалізації індивіда в конкретній професії.

H. С. Пряжников запропонував свою модель самовизначення, що включає в себе такі компоненти:

- Усвідомлення особистістю цінностей суспільно корисної праці, а також необхідності професійної підготовки;

- Орієнтування в соціально-економічній ситуації, а також прогнозування престижності обраного праці;

- Визначення професійної мети-мрії;

- Виділення професійних найближчих цілей, як етапів для досягнення подальших цілей;

- Пошук інформації про спеціальності та професії, відповідних навчальних закладів і місць працевлаштування;

- Уявлення про особистісні якості, необхідних для реалізації намічених планів, а також про можливі труднощі в досягненні цілей;

- Наявність резервних варіантів у виборі професії на випадок невдачі при основному варіанті самовизначення;

- Практична реалізація особистої перспективи, коригування планів.

Професійне самовизначення по Н.С. Пряжнікова відбувається на наступних рівнях:

- Самовизначення в трудовій, конкретної функції (працівник бачить сенс діяльності в якісному виконанні операцій або окремих трудових функцій, при цьому свобода вибору дій індивідом обмежена);

- Самовизначення на трудовому конкретному посту (трудовий пост відзначається виробничої обмеженою середовищем, яка включає певні права, засоби праці, обов`язки), при цьому виконання різноманітних функцій дає можливість самореалізації виконуваної діяльності, а зміна трудового поста позначається негативно на якості праці, викликаючи незадоволеність працівника;

- Самовизначення на рівні певної спеціальності передбачає зміну трудових постів, що дозволяє розширити можливості самореалізації індивіда;

- Самовизначення по конкретної професії;

- Життєве самовизначення пов`язують з вибором способу життя, яке включає дозвілля і самоосвіта;

- Особистісне самовизначення визначається знаходженням способу Я і його затвердженням серед оточуючих індивідів (індивід піднімається над соціальними ролями, професією, стає господарем особистому житті і навколишні люди зараховують його як до хорошого фахівця, так і шанованою, унікальної особистості);

- Самовизначення індивіда в культурі відзначається спрямованістю особистості на «продовження» себе в інших людях і характеризується істотним внеском в розвиток культури, що дає можливість говорити про соціальне безсмертя індивіда.

Проблема професійного самовизначення

Досвід профконсультационной роботи показує, що, учні, які не обрали професію, часто звертаються за допомогою до психолога для визначення виду діяльності, де вони найбільш будуть здатні. За цим криється неусвідомлене бажання перекласти рішення життєвої проблеми на іншого індивіда. Труднощі такого плану часто виникають через нестачу у школярів адекватних уявлень про професійну освіту, невміння оцінити свої здібності і можливості, а також співвіднести їх до світу професій.

Відео: Психологія професійного самовизначення

Багато учні не можуть відповісти: «Який діяльністю хотіли б займатися?», «Які бачать у себе здібності?» - «Які якості важливі для успішності в оволодінні майбутньою професією?»

Низька культура знань, а також незнання сучасних професій ускладнює вибір старшокласниками життєвого шляху.

Профорієнтаційна робота психолога повинна перетворитися з діагностичною в формуючу, розвиваючу, діагностично-корекційну. Етапи консультаційної роботи повинні бути націлені на активізацію учнів сформувати прагнення до усвідомленого, самостійного вибору професії, враховуючи отримані знання про себе.