Самосвідомість особистості

Самосвідомість особистості - це така здатність людини, яка допомагає усвідомлювати власне «Я», а також свої інтереси, потреби, цінності, свою поведінку і переживання. Всі дані елементи взаємодіють між собою функціонально і генетично, однак еволюціонують не зразу. Це вміння виникає з народженням і модифікується протягом всього розвитку людини. У сучасній психології налічується три точки зору на походження самосвідомості, але традиційним серед усіх напрямків є одне. Це розуміння самосвідомості як генетично первісної форми людської свідомості.

Самосвідомість і розвиток особистості

Самосвідомість особистості не є якістю, властивим людині при народженні. Воно проходить довгий період еволюції і вдосконалення. Проте, перші зачатки ідентичності спостерігаються в дитячому віці. В цілому, розвиток самосвідомості особистості проходить кілька послідовних стадій, які символічно можна розділити на наступні:

1 стадія (до року) - виділення дитиною себе від світу людей і предметів. Спочатку він не виділяє себе серед оточуючих, не відрізняє власні руху від тих, що здійснюються рідними при догляді за ним. Ігри - перший час з ручками і ніжками, а потім з об`єктами зовнішнього світу, які вказують на первинне розрізнення дитиною активної і пасивної власної ролі в моторної діяльності. Цей досвід дає дитині можливість усвідомити власний потенціал. Виникнення і розвиток дитячого мовлення має особливе значення. Це фактично вливає його в сферу відносин з оточуючими людьми.

2 стадія (1-3 років) - ознаменовується напруженим і значним психічним розвитком. Самосвідомість особистості дитини пов`язане з поривами до виконуваних дій і координуванням їх у часі. Протиставлення себе оточуючим часто негативне. Саме з цього, незважаючи на не бездоганність і нестійкість цих перших форм мотивації, починається розрізнення духовного «Я» дитини.

3 стадія (3-7 років) - розвиток здійснюється плавно і рівномірно. На третьому році життя дитина перестає говорити про себе в третій особі, бажає випробувати власну незалежність і протиставити себе оточуючим. Ці спроби завоювання особистістю самостійності призводять до ряду конфліктів з оточуючими.

4 стадія (7-12 років) - продовжують накопичуватися резерви, і процес самоусвідомлення відбувається без відчутних криз і стрибків. Відзначаються яскраві і суттєві зміни в свідомості, пов`язані, перш за все, зі змінами соціальних умов (школа).

5 стадія (12-14 років) - дитина знову починає цікавитися власною особистістю. Розвивається нова криза, коли дитина прагне відрізнятися і протиставляти себе дорослим. Яскраво виражена соціальна самосвідомість.

6 стадія (14-18 років) - має особливу значущість, оскільки саме тут особистість піднімається на новий рівень і сама незмірно впливає на подальше становлення самосвідомості. Знайти себе, зібрати знання про власну ідентичність є першочерговим завданням. Це знаменує початок зрілості.

Відео: 29 Самосвідомість

Формування самосвідомості особистості

У підлітковому і юнацькому віці відбувається формування основ самосвідомості особистості. Саме цей етап (від одинадцяти до двадцяти років) включає вплив на підлітка власного статусу серед однолітків, оцінки громадської думки, своєї діяльності і співвідношення реального «Я» з ідеальним. Визначальними категоріями формування самосвідомості особистості є світогляд і самоствердження суб`єкта.

Відео: To change Consciousness to live better. Learn as to change consciousness

Світогляд - це система цілісних суджень людини про себе самого, навколишньої дійсності і про життєві позиції і діях людей. Воно грунтується на досвіді і знаннях, накопичених до цього періоду, і надає діяльності усвідомлений характер.

Самоствердження - це поведінка людини, яке обумовлене підвищенням самооцінки і підтримання бажаного соціального статусу. Метод самоствердження залежить від виховання, можливостей і індивідуальних умінь конкретної особистості. Людина може самостверджуватися як за допомогою своїх досягнень, також і з привласненням собі неіснуючих успіхів.

Серед інших значущих категорій виділяють: усвідомлення незворотності часу і сенсу життя-формування повноцінного самоповаги до себе- розуміння особистого ставлення до інтимної сенситивности (але тут існують гендерні відмінності, зумовлені тим, що дівчата розвиваються фізіологічно раніше юнаків) - осягнення любові як соціально-психологічного вираження .

Нарівні з цими категоріями слід виділити соціальну роль і соціальний статус, як основні критерії формування самосвідомості.

Соціальна роль - це стійка характеристика соціальної поведінки, що виражається у виконанні моделей поведінки, що узгоджується з нормами і власними очікуваннями. Вона поєднує рольові очікування і власне виконання ролі.

Роль справляє надзвичайно сильний вплив на розвиток індивіда, так як саме соціальна взаємодія значною мірою допомагає пристосуватися індивіду до життя.

Соціальним статусом називають становище людини в певному суспільстві, яке включає ряд прав і обов`язків. Деякі соціальні статуси купуються при народженні, а інші цілеспрямовано досягаються протягом життя.

Особливості самосвідомості особистості

Поняття самосвідомості особистості в психології є об`ємним, багаторівневим процесом і містить в собі етапи, функції та структуру. Прийнято розглядати чотири етапи: когнітивний (найпростіше самопізнання і самовідчуття процесів і психічних станів організму) - особистісний (самооцінка і переживання в зв`язку зі своїми достоїнствами і слабкостями) - інтелектуальний (самоаналіз і самоспостереження) - і поведінковий (симбіоз попередніх етапів з мотивованим поводженням). Є теорії, в яких розвиток самосвідомості особистості містить всього дві фази: пасивну та активну. На першій фазі самосвідомість особистості є автоматичним наслідком розвитку, а на другий включається і визначає цей процес.

До основних функцій відносять: самопізнання - отримання інформації про себе- емоційно-цілісне самоотношение і формування «Я» - самозахист своєї неповторної особистості-саморегуляцію поведінки.

Самосвідомість особистості зумовлене генетично значною мірою. Дитина усвідомлює себе, особисті якості, відрізняє себе від інших, отже навколишній світ поступово формують самосвідомість. Його розвиток повторює періоди формування власних знань про об`єктивний світ. Потім цей процес переходить на більш високий шлях розвитку, при якому замість відчуттів з`являються процеси осмислення в понятійної формі.

Головною особливістю і найважливішим компонентом самосвідомості є образ «Я». Це порівняно стійкі і не завжди усвідомлювані поняття людини про себе, в результаті яких він взаємодіє з людьми. Цей образ виступає установкою безпосередньо до своїх дій і включає три компоненти: когнітивний, поведінковий і оцінний. Перший включає в себе поняття про свою зовнішність, здібності і соціальної значущості. Другий компонент охоплює бажання бути зрозумілим і викликати повагу і симпатії друзів, вчителів або колег. А третій об`єднує власне повагу, критичність і приниження.

Існує ще ідеальне «Я», яке позначає бажане бачення себе. Цей образ властивий не тільки в юнацькому, але і більш зрілому віці. Вивчення самооцінки допомагає визначити ступінь деструктивності або адекватності «Я».

Самосвідомість і самооцінка особистості

Стимулом розвитку особистості є самооцінка. Вона являє собою емоційно забарвлену оцінку образу «Я», яка складається з понять суб`єкта про свою діяльність, вчинках, власних перевагах і недоліках. У процесі соціалізації людини формується здатність до самооцінки. Це відбувається поступово, в міру розкриття особистого ставлення до дій, грунтуючись на оцінках оточуючих і засвоєння моральних принципів, що виробляються суспільством.

Відео: Самосвідомість

Самооцінку ділять на адекватну, занижену і завищену. Люди з різними типами самооцінки в однакових ситуаціях можуть вести мережі себе абсолютно по-різному. Вони будуть всіляко впливати на розвиток подій, роблячи кардинально протилежні дії.

Завищена самооцінка попадається у людей з ідеалізованим уявленням про свою важливість для оточуючих і значенням особистості, а також цінності. Така людина переповнений гордістю і самолюбством, а тому ніколи не визнає власні прогалини в знаннях, помилки або неприйнятну поведінку. Він ледачий і часто стає агресивним і жорстким.

Дуже низька самооцінка характеризується сором`язливістю, невпевненістю в собі, сором`язливістю і не здійсненням своїх талантів і умінь. Такі люди зазвичай надто критичні до себе і ставлять цілі нижче тих, яких могли б досягти. Вони перебільшують особисті невдачі і не обходяться без підтримки оточуючих.

У активних, енергійних і оптимістичних людей розвивається адекватна самооцінка. Вона відрізняється розумним сприйняттям власних здібностей і можливостей, раціональним ставленням до невдач про відповідний рівень домагань.

Для самооцінки важливу роль також відіграє самоповагу, тобто особиста думка про себе, незалежно від думок оточуючих людей, і рівня компетентності людини в сильної області.

Моральне самосвідомість особистості

Самосвідомість особистості в психології представлено в працях велику кількість закордонних і вітчизняних психологів. Аналіз теоретичних робіт дозволяє дати формулювання морального самосвідомості особистості. Воно проявляється в процесі регулювання і усвідомлення людиною своїх вчинків, думок і почуттів. В результаті відбувається співвідношення свого морального обличчя з моральними цінностями і вимогами соціуму.

Моральне самосвідомість особистості являє собою складну систему, в якій прийнято виділяти два рівня, які не покладається протиставляти один одному. Це звичайний і теоретичний рівні.

Звичайний рівень можна зобразити оцінкою моральних стандартів, яка спирається на буденні взаємини між людьми. Цей рівень впирається в звичаї і традиції, прийняті в соціумі. Тут виникають прості умовиводи, які пов`язані з оцінками і спостереженнями.

А теоретичний рівень, в свою чергу, базується на моральних поняттях, які допомагають осмислити суть моральних проблем. Він надає можливість розібратися в осуществляющихся події. Тут виділяють такі структурні компоненти як: цінності, смисли та ідеали. Вони пов`язують моральне самосвідомість особистості з поведінкою людини.

Найважливішими формами морального самосвідомості особистості прийнято вважати сором, борг, совість і відповідальність, відплату і обов`язок. Сором при цьому виступає елементарної формою, а совість універсальної. Решта форми моральної свідомості є високодиференційованими.

Сором забезпечує для особистості можливість діяти відповідно до приписів культури і моральних ідеалів суспільства. Совість же є переживанням людини щодо власної гідності і правильності своїх вчинків. Борг є внутрішнє вимога, яке має на увазі для людини діяти відповідно до зі своїми моральними нормами. Відповідальність ставить перед людиною завдання вибору якогось мотиву, потреби, ідеї або бажання. А заплата передбачає осмислення зв`язку, що існує між похвальною реакцією оточуючих на гідний вчинок і протилежної реакції на аморальне дію. Обов`язок має схожий зміст з поняттям відповідальності і містить три компоненти: усвідомлення, повагу і внутрішнє примус до виконання моральних вимог.