Формування самооцінки

формування самооцінки

особистості включає в себе поступове проходження декількох етапів розвитку. Початковий етап - це недиференційований ставлення малюка до оцінки суб`єктивного поведінки дорослими. На наступній стадії формування самооцінки зароджується диференційоване ставлення до оцінювання своїх особистих вчинків дорослими. Потім зароджуються здібності і вміння самостійно оцінювати власне суб`єктивне поведінка повністю. Однак на даному ступені формування самооцінки особистості відбувається оцінювання лише за принципом полярності: добре-погано. Наступна стадія полягає в появі здібностей і умінь до оцінювання не тільки власних вчинків, а й різних емоційних станів. Останній етап формування самооцінки у дітей полягає в зародженні здібностей до самосвідомості, які представляють собою вміння осмислювати і оцінювати свою персональну внутрішнє життя.

Формування самооцінки особистості

Структуру формування самооцінки можна розглядати як компонент особистісного новоутворення, в який входить дві складові: когнітивне та емоційне, що працюють в нерозривній єдності. Когнітивна складова відображає знання індивіда про себе різного ступеня узагальненості і виразності, емоційна складова - це ставлення до себе, так званий накопичується «настрій на себе». Адже будь-які знання про власну особистість індивід набуває тільки в соціальному контексті. Потім ці знання неминуче «обростають» емоціями.

Формування самооцінки особистості відбувається під впливом декількох взаємопов`язаних факторів, до яких відносять комунікаційне взаємодія з навколишнім соціумом, активну діяльність індивіда, самоспостереження і самоконтроль. Особистість, здійснюючи будь-яку форму діяльності, незмінно потрапляє в ситуації, при яких вона змушена виробляти своє ставлення до дій і вчинків, поведінки в цілому, оцінювати власні вміння та здібності щось робити, виявляти різні сторони своєї особистості.

Не існує певного виду діяльності, який більшою чи меншою мірою буде впливати на формування позитивної самооцінки. Однак можна все-таки зробити висновок, що значний вплив на розвиток самооцінки (адекватної або неадекватної) надає діяльність, яка стає провідною на конкретному етапі життя індивіда. Так, наприклад, умови формування самооцінки у дітей або підлітків полягають у навчальній діяльності і всім, що з нею взаємопов`язане. Для більш дорослих індивідів, найчастіше, головною умовою вироблення адекватної самооцінки стає трудова активність. Однак в той же час для всіх індивідів роль окремо взятого умови суто індивідуальна. Так як професійна діяльність або навчання не завжди приносять задоволення, нерідко вони можуть виступати навіть джерелом стресу, негативних переживань і невпевненості. Тому для самоствердження і збільшення впевненості в собі, крім навчальної або трудової діяльності існує безліч інших занять, таких як хобі.

Важливою характеристикою склалася особистості вважається поява диференційованої самооцінки. Це означає, що індивід здатний розумно оцінювати власний потенціал в залежності від області діяльності, він може тверезо приймати і сильні, і слабкі свої риси, не засмучується, коли щось виявляє за межами його розуміння.

Формування самооцінки відіграє найважливішу роль в становленні особистості. Вона обумовлює розвиток рівня домагань особистості, рівня впевненості і невпевненості, що впливає на життєву успішність індивіда і самодостатність особистості в цілому. Тому роль самооцінки у формуванні особистості досить важко переоцінити.

Формування адекватної самооцінки

Самооцінка - одне з найбільш істотних умов, які обумовлюють перетворення маленького індивіда в особистість. Вона виробляє у суб`єктів потреба у відповідності не тільки оточуючим індивідам і середовищі, а й рівнем своїх власних персональних оцінок. Правильно вироблена адекватна самооцінка є не просто знанням власної особистості і не сумою деяких рис, а певним ставленням до власної особистості. Вона обумовлює осягнення особистості як окремого стійкого об`єкта.

Відео: Формування самооцінки

М. Феннел представляв самооцінку як центральної ланки довільної саморегуляції. На її думку вона обумовлює спрямованість і рівень активності індивіда, його позицію щодо середовища, соціуму, власної персони, являє собою складний за психологічну природу механізм. Вона залучена до масу взаємозв`язків і відносин з утвореннями психіки індивіда і являє собою важливу детермінанту всіх форм її діяльності та комунікаційної взаємодії. Початкові здатності оцінювати власну персону закладаються ще в ранньому дитячому віці, а їх формування та вдосконалення виникає протягом усього життєвого шляху особистості.

Р. Немов вважав, що самооцінка дозволяє особистості зберегти стійкість незалежно від мінливості ситуацій, при цьому забезпечуючи можливість індивіду залишатися самим собою.

Відео: Виховання дитини до року Формування самооцінки дитини

Формування адекватної самооцінки людини надзвичайно важливо для міжособистісних взаємодій, встановлення взаємовідносин з соціумом, для благополучного спілкування, успішності в певному виді діяльності.

А особливу увагу потрібно приділяти формуванню самооцінки дитини, так як у нього все освіти особистості тільки починають формуватися, то і самооцінка набагато легше піддається впливу і змін. Адже малюк не приходить на світ з уже визначеним ставленням до власної особистості і потенціалу. Також як і всі інші риси особистості, його самооцінка складається в ході виховання, оволодіння діяльністю і міжособистісного взаємодії.

У міру дорослішання діти вчаться осягати себе і власне «Я», оцінювати власні якості. Саме ця оціночна складова «Я» носить назву самооцінка. Вона являє собою ядро самосвідомості, і взаємопов`язану з ним ступінь домагань індивіда. Під ступенем домагань розуміють рівень труднощі цілей, поставлених дитиною перед собою.

Самооцінювання та рівень домагань малюка мають величезний вплив на емоційне благополуччя, його розвиток, успішність в різних сферах діяльності. У наш час все більше безперечним стає вплив самооцінки малюка на його вчинки, поведінку, дії і міжособистісні контакти.

На формування позитивної самооцінки у дітей, в першу чергу, впливають сімейне виховання та педагогічний вплив вчителів.

Напевно, дуже важко переоцінити вплив сімейного виховання на дитяче самооцінювання. Саме від батьків залежить рівень самооцінки - буде вона адекватної чи ні. Для адекватної дитячої самооцінки дуже важлива постійна підтримка з боку значущих дорослих, прояв щирої турботи про дітей і часте позитивне оцінювання їхніх дій, поведінки і вчинків. Ніколи не слід принижувати дітей. Якщо дитина помиляється або робить щось неправильно, потрібно пояснити йому, що не так і показати, як потрібно зробити. Намагайтеся оцінювати його поведінку, а не особистісні характеристики. Не бійтеся хвалити своє чадо. Тільки хвалити потрібно правильно - не за якості, даровані йому природою, а за його досягнення, перемоги, нехай і маленькі.

Не менш важливу роль в розвитку самооцінки дітей грають вчителя. Адже діти шкільного віку значну частину свого часу проводять в стінах шкіл. А навчальна діяльність є на цьому етапі розвитку головною. Тому, вважається, що найважливішим чинником, що обумовлює адекватне формування самооцінки дитини, є оцінка вчителів. Даючи оцінку знань, умінь малюків, учитель одночасно з цим проводить оцінку і їх особистостей, їх потенціал, здібності і місце серед інших. Саме таким чином сприймають оцінки вчителів діти.

Формування самоконтролю і самооцінки

Сучасний соціум потребує розвитку і формуванні особистості соціально активної, діяльної, ініціативної, творчо вираженою. Тому так необхідно розвивати природні задатки, навички, інтелектуальні здібності та вміння, схильності і прагнення, індивідуальність кожної маленької особистості. Роль самооцінки у формуванні особистості, яка буде відповідати сучасним вимогам суспільства, досить важлива нарівні з формуванням самоконтролю.

Індивід наділений рідкісною здатністю контролювати свою діяльність і керувати нею. Через персональний досвід, за допомогою спілкування з навколишнім соціумом і середовищем, у суб`єкта виробляється внутрішнє пристосування - самоконтроль, що дозволяє йому вчиняти логічно і відповідно до правил.

Самоконтроль як вміння самостійно знаходити власні помилки, промахи, неточності, планувати способи ліквідації виявлених недоліків. Самоконтроль можна віднести до одного із способів розвиває і виховує контролю. Контроль впливає на освіту стійкої уваги, формування пам`яті та інших когнітивних властивостей особистості.

Самоконтролем прийнято вважати розуміння і оцінювання індивідом персональних дій процесів психіки, і станів, які припускають наявність певного еталону і можливості придбання даних про підконтрольних діях і станах.

Умови формування самооцінки і самоконтролю полягають у розвитку у малюків розуміння необхідності регуляції своєї власної поведінки, грунтуючись на засвоєних правілах- формуванні у дітей умінь передбачати результати своїх вчинків у взаємозв`язках з емоційними заворушеннями, які виникають у зв`язку з дитячими уявленнями про значущість майбутніх наслідків для себе і навколишнього соціуму на основі твору аналізу ситуацій з повсякденного життя-формуванні у дітей розуміння особистісної значущості дій, що містять в собі морально-моральний сенс.

Формування самооцінки молодшого школяра

Формування самооцінки тісно взаємопов`язано з активною діяльністю дітей, з самоконтролем і самоспостереженням. Різні заняття, ігри, спілкування незмінно звертають їхню увагу на самих себе, ставлять їх в обставини, при яких вони повинні якось ставитися до себе і оцінити власні здібності, вміння щось робити, підкорятися певним вимогам і нормам, проявляти окремі якості особистості .

Самооцінка є важливим і необхідним компонентом формування самосвідомості, тобто осягненням особистістю самої себе, індивідуальних фізичних сил, інтелектуальних здібностей, дій, вчинків, мотивацій і цілей поведінки, ставлення до навколишнього соціуму, до решти індивідам і самому собі.

Рівень домагань малюків і самооцінювання мають величезний вплив на успішність в окремих видах діяльності.

Протягом навчального року відбувається формування самооцінки молодшого школяра. Окреме ситуативне самооцінювання, не пов`язане з поданням змістовного характеру про власну особистість, з`являється набагато раніше, ніж особистісна «Я-концепція». Однак самооцінювання стає більш сталою і незалежних від ситуацій тільки за умови взаємозв`язку з «Я-концепцією» », а змістовні розбіжності при цьому між ними не виявляються. На першому році навчання образ свого «Я» примножується в кілька разів.

Молодшому школяреві для навчальної діяльності дуже необхідно вміння грамотно ставити цілі і управляти своєю поведінкою, контролювати себе. А для цього необхідні знання про самого себе, свій потенціал. Процес формування самоконтролю має залежність від ступеня сформованості самооцінки. Школярі вміють здійснювати самоконтроль тільки за допомогою і під керівництвом дорослих або за участю однолітків. Уявлення дітей молодшого шкільного віку про себе є основою самооцінки. Самосвідомість малюків реалізовується в навчальній діяльності.

Оцінювання малюками себе в ході навчальної діяльності відбувається двома шляхами. Перший - полягає в зіставленні ступеня особистісних домагань з об`єктивними наслідками особистої діяльності. Другий - в порівнянні власної особистості з іншими індивідами. І чим вище буде ступінь домагань, тим важче буде їх задовольнити. Успіхи і невдачі в певному виді діяльності істотно впливають на оцінювання особистістю власних навичок і умінь в цій діяльності. Так, наприклад, невдачі в основному знижують домагання, а удачі, навпаки, підвищують їх. Також важливо і порівняння. Адже оцінюючи себе, малюк вільно чи мимоволі намагається порівняти себе з іншими хлопцями, при цьому він враховує не тільки власні успіхи, а й сформовану соціальну ситуацію в цілому.

Формування самооцінки учнів

Суб`єктивне самооцінювання має суттєвий вплив на результативність різних видів діяльності і розвиток особистості індивіда у всіх періодах її формування. Адекватне самооцінювання надає індивідууму впевненість в собі, допомагає грамотно ставити цілі і успішно їх досягати в різних сферах життя, надає необхідні особистісні якості, такі як: ініціативність, активність, підприємливість, діяльність, здатність до адаптації.

На певному віковому етапі на вироблення самооцінювання, переважно впливає той вид діяльності, який в цей період є провідним. Провідною діяльністю учнів молодших класів стає навчальна діяльність. Саме від того, як вона буде проходити і залежить, головним чином, формування самооцінювання малюка. Успішність навчальної діяльності прямо взаємозалежна з його успіхом у навчанні та успішністю.

Формування самооцінки учнів є основне новоутворення особистості. Оціночна діяльність вчителів є базисом для формування самооцінки у дітей, що навчаються в початковій школі. Формування самооцінки учнів продовжує розвиватися тоді, коли вчитель показує позитивне ставлення до учнів, вірить в їх можливості, демонструє бажання допомогти їм вчитися. А методична сторона розвитку адекватної самооцінки зводиться до використання в навчальній діяльності, головним чином, суб`єктивних еталонів, які створюють прецеденти для рефлексивного оцінювання учнями своїх дій.

Учитель для розвитку у молодших школярів адекватного самооцінювання повинен задіяти різні механізми і способи. Головним способом вважається зворотний зв`язок. Все спрямовані малюкові погляди, жести, слова, руху, інтонації є зворотним зв`язком. Потрібно враховувати, що дитина поглинає і привласнює такі зворотні зв`язки. З їх допомогою він формує свою самооцінку. І якщо зворотні зв`язки матимуть позитивну спрямованість, то вони забезпечать розвиток високого рівня самооцінки і, навпаки, якщо матимуть негативну спрямованість - низького.