Педагогічне спілкування

педагогічне спілкування

- Це багатопланове, професійне спілкування педагогів в процесі навчання з учнями, що включає в себе розвиток і встановлення комунікацій, взаємодія і взаєморозуміння між викладачами та учнями.

Ефективність педагогічного спілкування безпосередньо залежить від ступеня задоволеності, яку відчуває кожен з учасників в умовах реалізації актуальних потреб.

Стилі педагогічного спілкування

Факторами, що впливають на розвиток особистості учня, виступають стилі педагогічного спілкування.

Стиль педагогічного спілкування і керівництва визначають прийоми і методи впливу виховного характеру, які проявляються в наборі очікувань і вимог відповідної поведінки вихованців. Стиль втілюється в формах організації діяльності, а також спілкування дітей, маючи певні способи в реалізації відносин до дітей. Традиційно виділяють авторитарний, демократичний і ліберальний стилі педагогічного спілкування.

Демократичний стиль педагогічного спілкування

Найефективнішим, а також оптимальним є демократичний стиль взаємодії. Він відзначається характерним широким контактом з вихованцями, проявом поваги і довіри, при якому педагог намагається налагодити емоційний взаємодія з дитиною, яка не пригнічує особистість покаранням і строгостью- спілкування з дітьми відзначається позитивними оцінками.

Демократичний педагог потребує потреби зворотного зв`язку від вихованців, а саме того, як вони сприймають форми спільної діяльності, чи вміють визнавати свої помилки. Робота такого педагога націлена на стимуляцію розумової активності і мотивацію в досягненні пізнавальної діяльності. У групах вихователів, де спілкування збудовано на демократичних тенденціях, зазначаються відповідні умови для розвитку дитячих взаємин, а також емоційного позитивного клімату групи.

Демократичний стиль педагогічного спілкування створює дружнє взаєморозуміння між вихованцями і педагогом, викликає у дітей тільки позитивні емоції, розвиває впевненість у собі, а також дозволяє зрозуміти цінності у співпраці спільної діяльності.

Авторитарний стиль педагогічного спілкування

Авторитарні педагоги, навпаки, відзначаються яскраво вираженими установками, вибірковістю по відношенню до вихованців. Такі педагоги найчастіше застосовують заборони, а також обмеження щодо дітей, надмірно зловживають негативними оцінками.

Авторитарний стиль педагогічного спілкування - строгість і покарання у взаєминах між педагогом і дітьми. Авторитарний вихователь чекає тільки послуху, його виділяє величезну кількість виховних впливів при всьому їхньому одноманітності.

Авторитарний стиль педагогічного спілкування веде до конфліктності, а також недоброзичливості у відносинах, тим самим створюючи несприятливі умови у вихованні дошкільнят. Авторитарність педагога часто виступає наслідком браку рівня психологічної культури, а також прагненням прискорити темп в розвитку вихованців, всупереч індивідуальним особливостям.

Відео: Стилі педагогічного спілкування

Найчастіше педагоги використовують авторитарні прийоми з благих намірів, оскільки переконані, що ламаючи дітей, а також домагаючись максимального результату, можна швидше досягти бажаних цілей. Виражений авторитарний стиль педагога ставить його в позицію відчуження від вихованців, оскільки кожна дитина починає відчувати стан тривоги і незахищеності, невпевненості і напруги. Таке відбувається через недооцінюючи розвитку у дітей ініціативності, самостійності, перебільшення недисциплінованості, ліні і безвідповідальності.

Ліберальний стиль педагогічного спілкування

Для даного стилю характерні безвідповідальність, безініціативність, непослідовність в прийнятих діях і рішеннях, відсутність рішучості у важких ситуаціях.

Ліберальний педагог забуває про колишніх вимогах і через певний час пред`являє протилежні їм. Найчастіше такий педагог пускає справу на самоплив і переоцінює можливості дітей. Він не перевіряє, наскільки виконали його вимоги, а оцінка вихованців ліберальним вихователем безпосередньо залежить від настрою: гарний настрій - переважання позитивних оцінок, погане - негативні оцінки. Така поведінка здатне привести до падіння в очах дітей авторитету педагога.

Ліберальний вихователь намагається зберегти хороші відносини, не псує ні з ким стосунки, в поведінці доброзичливий і ласкавий. Завжди сприймає вихованців як самостійних, ініціативних, комунікабельних, правдивих.

Стилі педагогічного спілкування, будучи характеристиками індивіда, не є вродженими якостями, а виховуються і формуються в процесі педагогічної практики на основі усвідомлення основних законів формування і розвитку системи людських відносин. Але до того чи іншого стилю формування спілкування розташовують особистісні певні характеристики.

Люди самолюбні, самовпевнені, агресивні і неврівноважені схильні до авторитарного стилю. До демократичного стилю схильні особистості з адекватною самооцінкою, врівноважені, доброзичливі, чуйні і уважні до людей. У житті в «чистому» вигляді кожен із стилів зустрічається рідко. На практиці часто кожен окремий педагог проявляє «змішаний стиль» взаємодії з вихованцями.

Відео: Які стилі педагогічного спілкування і управління найбільш застосовні?

Змішаний стиль відзначається переважанням двох стилів: демократичного і авторитарного або демократичного і ліберального. Зрідка поєднуються риси ліберального і авторитарного стилю.

В даний час велике значення приділяється психологічним знанням у встановленні міжособистісних контактів, а також налагодженні взаємин педагога з учнями.

Відео: Етика педагогічного спілкування

Психолого-педагогічне спілкування включає в себе взаємодію вчителя-вихователя з учнями, колегами, батьками, а також з представниками органів управління громадськості та освітою, що здійснюється за професійну діяльність. Специфікою психолого-педагогічного спілкування виступає психологічна компетентність педагога в області соціальної та диференціальної психології при взаємодії з дітьми.

Структура педагогічного спілкування

У структурі педагогічного спілкування виділяють наступні етапи:

1. Прогностичний етап (моделювання педагогом майбутнього спілкування (педагог окреслює контури взаємодії: планує, а також прогнозує структуру, зміст, засоби спілкування. Вирішальним значенням в цьому процесі виступає цільова установка вчителя. Йому слід подбати про залучення учнів до взаємодії, створити творчу атмосферу, а також відкрити світ індивідуальності дитини).

2. Комунікативна атака (її суттю виступає завоювання ініціативи, а також налагодженні ділового та емоційного контакту) - педагогу важливо оволодіти технікою входження у взаємодію і прийомами динамічного впливу:

- Зараження (метою якого виступає емоційний, підсвідомий відгук у взаємодії на основі співпереживання з ними, несе невербальний характер);

- Навіювання (свідоме зараження мотиваціями за допомогою мовного впливу);

- Переконання (аргументоване, усвідомлене і мотивоване вплив на систему поглядів індивіда);

- Наслідування (має на увазі засвоєння форм поведінки іншої людини, в основі якої лежить свідома і підсвідома ідентифікація себе з нею).

Відео: Ф.В.ГІНЗБУРГ"ЗАПОВІДІ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ"

3. Управління спілкуванням націлене на свідому і цілеспрямовану організацію взаємодії. Дуже важливо створити атмосферу доброзичливості, в якій учень вільно проявить своє Я, отримає позитивні емоції від спілкування. Педагог в свою чергу повинен проявити інтерес до учнів, активно сприймати інформацію від них, давати можливість висловлювати свої судження, передавати учням свій оптимізм, а також впевненість в успіху і намічати шляху до досягнення цілей.

4. Аналіз спілкування (зіставлення цілей, засобів з результатами взаємодії, а також моделювання подальшого спілкування).

Перцептивний компонент педагогічного спілкування націлений на вивчення, сприйняття, розуміння та оцінювання партнерами по спілкуванню один одного. Особистість педагога, його професійні та індивідуально-психологічні якості є важливою умовою, які визначають характер діалогу. До важливих професійних якостей педагога відносять вміння давати адекватну оцінку індивідуальних особливостей учнів, їх інтересам, схильностям, настроям. Тільки вибудовується з цим урахуванням педагогічний процес здатний бути ефективним.

Комунікативний компонент педагогічного спілкування обумовлюється характером взаємовідносини учасників діалогу.

Ранні етапи педагогічної взаємодії з дитиною відзначаються відсутністю потенціалу рівноправного учасника при обміні інформацією, тому що дитина не має для цього достатніх знань. Педагог є носієм людського досвіду, закладеного в освітню програму знань. Але це не означає, що комунікація педагога на ранніх етапах виступає одностороннім процесом. В даний час недостатньо просто давати учням повідомлення інформації. Необхідно активізувати власні зусилля учнів по засвоєнню знань.

Особливу важливість набувають активні методи навчання, які стимулюють самостійне знаходження дітьми необхідної інформації, а також її подальше використання в різноманітних умовах. Оволодівши великим масивом даних і розвинувши здібності оперувати ними, учні перетворюються в рівноправних учасників навчального діалогу, вносячи значний внесок в комунікації.

Функції педагогічного спілкування

Педагогічне спілкування розглядають як встановлення міжособистісних близьких відносин, заснованих на ступеня спільності інтересів, думок, почуттів-встановлення дружньої, доброзичливої атмосфери між об`єктом і суб`єктом, що забезпечує максимально ефективний процес виховання і навчання, психічного та інтелектуального розвитку людини, що зберігає неповторність та індивідуальність особистісних особливостей.

Педагогічне спілкування багатогранно, де кожна грань відзначається контекстом взаємодії.

Функції педагогічного спілкування діляться на що позначає, пізнавальну, емотивну, фасілітатівную, регулятивну, функції самоактуалізації.

За зацікавленість в успіху учня, а також підтримку доброзичливого контакту і атмосфери відповідає спілкування, що сприяє самоактуалізації і розвитку в подальшому учня.

Педагогічне спілкування має забезпечити повагу до особистості дитини. Розуміння і сприйняття особистості учня педагогом - це пізнання духовного світу, фізичних станів дитини, індивідуальних і вікових, психічних, національних та інших відмінностей, психічних новоутворень і прояви сензитивности.

Розуміння особистості учня вчителем формує атмосферу зацікавленого до нього відношення, а також доброзичливості, сприяє у визначенні перспектив розвитку особистості і їх регуляції.

Функцію розуміння і сприйняття особистості учня педагогом слід розглядати як найважливішу.

Інформаційна функція відповідає за психологічний реальний контакт з учнями, розвиває процес пізнання, дає обмін духовними і матеріальними цінностями, створює взаєморозуміння, формує пізнавальний пошук рішень, позитивну мотивацію в досягненні успіхів у навчанні та самовихованні, в становленні особистості, усуває психологічні бар`єри, встановлює міжособистісні відносини в колективі.

Інформаційна функція відповідає за організацію групового, індивідуального, колективного спілкування. Індивідуальне спілкування сприяє пізнання особистості, а також впливу на її свідомість, поведінку, а також на її корекцію і зміна.

Контактна функція - встановлення контакту для обопільної готовності до передачі й прийому навчальної інформації.

Спонукальна функція - стимуляція активності учня, спрямована на виконання навчальних дій.

Емотивна функція - спонукання в учня необхідних емоційних переживань, а також зміна з його допомогою власних станів і переживань.

Педагогічне спілкування має мати орієнтир на гідність людини і велике значення в продуктивному спілкуванні грають такі етичні цінності як: відвертість, чесність, довіра, безкорисливість, милосердя, турбота, вдячність, вірність слову.