Культура спілкування

Культура спілкування

- Цей складний кризовий сукупне поняття, яке обумовлює якість і рівень досконалості спілкування. Культура спілкування вважається невіддільною складовою частиною культури особистості. Вона характеризує ціннісні орієнтири і нормативні постулати, моральні моделі спілкування, суть моральних і психологічних якостей суб`єктів комунікативної взаємодії, способи, інструменти, правила, прийоми і форми комунікацій.

Культура спілкування містить в собі сукупність практичних прийомів, механізмів і правил. Культурність спілкування дозволяє індивіду не переносити конфліктні ситуації в професійно-діяльної сфері на емоційно-особистісну область міжособистісних взаємодій, зрозуміти сенс і мотивацію вчинків опонента, знизити або повністю ліквідувати зайвий емоційний сплеск у відносинах.

Мова і культура спілкування

У розвитку і формуванні індивіда як особистості, важливу значимість мають мова і культура спілкування. А дзеркалом культури є мова, так як в ньому відображається реальна дійсність, що оточує індивідів, справжні умови його існування, суспільну свідомість народу, його національні риси, менталітет, традиції, звичаї, моральність, морально-ціннісні орієнтири, світосприйняття і бачення світу.

Мова - це своєрідна скарбниця або скарбничка культури. Він зберігає і оберігає культурну спадщину і цінності завдяки своїм компонентам, таким як лексика, граматика, прислів`я, приказки, фольклор, література- і формам письмовій або усній мові.

Одним з найбільш значущих показників ступеня культурності індивіда, його розумової діяльності, інтелектуального розвитку служить мова. Вона є одним із стрижневих аспектів активної людської діяльності в сучасному соціумі і способом пізнання дійсності. Мова являє собою один з видів комунікативної взаємодії, який потрібен соціуму для їх спільно спрямованої діяльності, в суспільному житті, обміні повідомленнями, пізнанні, освіті. Вона служить об`єктом мистецтва і збагачує особистість духовно.

У житті будь-якого індивіда мовна діяльність займає одну з найважливіших позицій. Адже без неї практично неможливо оволодіння професійними вміннями, загальнокультурний розвиток, міжособистісна взаємодія. Уміння грамотно вести бесіду є однією з найголовніших рис особистості як соціального феномена.

Комунікативна взаємодія між індивідами одночасно стає соціально-психологічної зв`язком і своєрідним каналом трансляції повідомлень. Підсумком мовної комунікації мовця вважається текст. Текст може бути виражений в усній і письмовій формах. Основними його характеристиками є цілісність, зв`язність і наявність смислового навантаження. Не менш значущим вважається і поняття про якість мови, що забезпечує результативність комунікацій і характеризує ступінь мовної культурності індивіда.

Розрізняють мовну культуру суспільства в цілому і особистості окремо. Мовна культура окремого суб`єкта індивідуальна, характеризується прямо пропорційною залежністю від рівня ерудиції в області вербальної культури соціуму і демонструє вміння використовувати цю ерудованість. Вона запозичує і переймає частину вербальної культури соціуму, але поряд з цим вона набагато ширше цієї культури. Вербальна культура суспільства - це відбір, збір і зберігання найкращих штампів, зразків, моделей, шаблонів мовного взаємодії, формування літературної класики і дотримання норм літературної мови.

Отже, розглядаючи психологічне єство комунікативної взаємодії, можна зробити наступні висновки. Спілкування - це одна з форм психічної діяльності індивіда і його поведінки. Комунікації є міжособистісні взаємини між суб`єктами. У комунікативній взаємодії людей виявляються індивідуальні властивості психіки особистості, її особливості темпераменту та інші психолого-типологічні риси. Особистість індивіда розвивається тільки в процесі спілкування. Саме тому настільки важливо правильне виховання культури спілкування, яке полягає в засвоєнні рідної мови і передбачає оволодіння мовними нормами, вдосконалення красномовних інструментів мови в живому вербальному взаємодії.

Культура мовного спілкування

Культура особистості найбільш яскраво і невимушено виражається в її мови. Як правило, перша вистава і думка про індивіда формується на основі враження, що виникає внаслідок комунікативного з ним взаємодії від його мовної манери. Виховання культури спілкування розглядається в сучасному суспільстві в якості однієї з найважливіших завдань виховання, яке пов`язане з освоєнням рідної мови. Адже володіння всім багатством літературної мови, грамотне вживання його образотворчих і барвистих засобів обумовлюють ступінь вербальної компетенції особистості і є найяскравішим показником її загальної культурності.

Висока культурність мови полягає в умінні правильно, грамотно, чітко і виразно передати власні думки, світогляду, за допомогою засобів мови. Вона охоплює також і вміння знаходити простіші, дохідливі формулювання, більш доречні, які підходять для певної ситуації кошти, інструменти для аргументації позиції або точки зору. Культурність мови зобов`язує індивіда дотримуватися обов`язкові норми, прийоми і правила, серед яких стрижневими вважаються: змістовність (суть), логічність, обґрунтованість (доказовість) переконливість (аргументованість), ясність (чіткість), зрозумілість.

Змістовність (суть) являє собою продуманість і максимальну інформативність реплік. Адже мистецтво риторики, як раз і полягає в тому, щоб зуміти сказати все, що необхідно, однак не більше того.

Логічність полягає в обґрунтованості, відсутності суперечливості і послідовності висловлювань, в яких провідні тези, висловлювання пов`язані і підпорядковані єдиній позиції, думки.

Доказовість (обгрунтованість) полягає в достовірності аргументів, які повинні наочно продемонструвати партнеру по діалогу, що обговорюються тема або предмет розмови, існує в реальності і має об`єктивний характер.

Переконливість (аргументованість) виражається в здатності переконати партнера і добитися стабільного вкорінення в його свідомості даного переконання.

Ясність (чіткість) відповідно передбачає чіткість і ясність мови. Надмірно швидке мовлення зазвичай важка для сприйняття, а надмірно повільна - тільки викличе роздратування. Мова, яка характеризується тьмяністю і невиразністю, викличе нудьгу і призведе до смерті навіть самих глибокодумних заяв.

Зрозумілість полягає в використанні термінів, понять, слів, які будуть зрозумілі для співрозмовника.

Формування культури спілкування

Формування культури спілкування вважається одним з найбільш пріоритетних напрямків виховання, як в родині, так і в школі. Адже саме процеси освіти і виховання орієнтовані на розвиток індивіда як суб`єкта персональної життєдіяльності. Культура педагогічного спілкування покликана виробити теоретичні та практичні засади формування загальної культури комунікативних взаємодій учнів. А вміння грамотно вибудовувати власну мову, взаємодіяти з оточуючими, правильно будувати міжособистісні відносини, дозволяють батькам ефективно прищеплювати дітям культурність комунікацій.

На рівні звичайного обивателя культура спілкування і поведінки розуміється як своєрідної моделі, на яку повинні рівнятися індивіди. Іноді культурність особистості асоціюють з її освіченістю, інтелектуальністю, інтелігентністю і кваліфікують як певне особистісне властивість. Однак на рівні теорії, культура - це специфічна характеристика соціуму, що виражає досягнуту людством ступінь історичної розвиненості, яка визначається відношенням особистості до середовища і соціуму. Також багато хто сприймає культуру як творчого самовираження індивіда і суспільства в цілому.

У свою чергу існує розуміння культурності особистості як набору матеріальних, духовних орієнтирів і цінностей, характеристики ступеня її розвиненості, творчої діяльності за твором, зберігання, засвоєнню і передачі цінностей. У більш широкому сенсі культура є стійкою особистісної характеристикою, яка охоплює світоглядний і аксіологічний аспекти і визначає її ставлення до навколишнього середовища.

Спілкування - це процес взаємозв`язку і взаємини суб`єктів соціуму, які можуть бути окремими особистостями і соціальними групами.

Потреба в комунікативній взаємодії властива не тільки людям, а й більшості живих істот. Спочатку така потреба у малюка має схожість з потребою тварин, проте досить скоро в процесі розвитку набуває людський характер. Спілкування у малюків тісно пов`язане в свою чергу і з урозумінням того, що хочуть від них дорослі.

В ході комунікативної взаємодії забезпечується життєдіяльність індивіда та соціуму, трансформується структура і внутрішня суть соціальних суб`єктів, відбувається соціалізація індивіда і перетворення його в особистість, як соціальну сутність, яка наділена свідомістю. Саме спілкування відповідає за колективну діяльність.

Сутність культури спілкування містить в собі забезпечення певної техніки комунікації, що відповідає за взаємодію. При цьому в ході такої взаємодії індивіди повинні не тільки не заважати один одному, а й зберегти персональне гідність і особисту індивідуальність.

Системою особистісно-значущих моральних орієнтирів, які стали внутрішніми переконаннями, поглядами індивіда, називають сформованої культурою спілкування. Неминучим умовою ефективної реалізації культурності спілкування вважається володіння засобами міжособистісного взаємодії при різних життєвих умовах і обставинах соціального середовища. Об`єктивними показниками сформованості культурності комунікацій є певні риси особистості і її вчинки, дії, гармонійно узгоджені з вимогами моралі, моральності, духовності і етикету.

Культура комунікативної взаємодії - це дуже складний, багатогранний процес освіти і розвитку відносин, різних контактів між індивідами, що породжується потребами в обопільно спрямованої діяльності, який включає в себе обмін повідомленнями, формування єдиної концепції взаємозв`язку, сприйняття і розуміння іншої людини.

Можна виділити 6 пріоритетних напрямків, цілей і завдань формування культури комунікацій, які полягають у виробленні:

• товариськості як індивідуальний стійкого властивості особистості;
• високого рівня особистих взаємин;
• високого рівня розвитку групи;
• високого рівня інтеграції спільно спрямованої діяльності;
• академічної успішності і, як наслідок надалі, громадської активності;
• здатності до швидкої адаптації щодо різних видів діяльності - навчальної, ігровий, професійної та ін.

Культура мови і ділове спілкування

Левову частку робочого процесу будь-якого керівника віднімають різні переговори, наради, зустрічі, телефонні розмови, тому без уміння грамотно комунікативно взаємодіяти, навичок ділових комунікацій і знання культурних особливостей мови не обійтися.

Крім повсякденного ділового спілкування, кар`єрний ріст багатьох фахівців прямо пропорційно залежить від уміння вибудовувати бесіду відповідно до норм мовної культури і принципами ділового комунікативної взаємодії. В іншому випадку діалог може бути направлений зовсім в іншу сторону і замість підписання вигідного договору, ви отримаєте нічого не значущу бесіду. Непрофесіоналізм у веденні ділової розмови веде також до того, що у співрозмовника складеться несприятливе думка про «що говорить» і про його ділової кваліфікації. Саме тому слід дуже серйозно поставитися до придбання досвіду і навичок ділових комунікацій.

Так склалося історично, що в наш час практично ніхто не дотримується правильності побудови фраз в ході дружньої бесіди, мало хто звертає увагу на грамотність мови. На жаль, сьогодні склалася така тенденція спілкування, що більшість людей в ході розмови прагне тільки донести загальний зміст, не звертаючи уваги при цьому ні на грамотність побудови фраз, ні на наголоси в словах, ні на правильність вимови цих слів. Якщо зараз така манера розмови допустима в повсякденному житті, то в діловому етикеті такий підхід абсолютно неприйнятний.

На успішність ділових комунікацій впливає безліч факторів, таких як: стиль мовлення, її інтонація, вираз обличчя, положення тіла, зовнішній вигляд тощо. Саме тому стереотип спілкування і культурність мови ділової людини мають залежність від дотримання ряду певних правил, без дотримання яких індивіду ніколи не стати красномовним і вмілим оратором. Нижче представлені головні з них.

Ділова людина повинен мати великий і різноманітний словниковий запас, що дозволить легко грати і маніпулювати словами при цьому, надаючи мови ефектність і насиченість. Адже надзвичайно складно красиво викласти власну точку зору або довести правильність ідей без різноманітного лексикону.

Також важлива і структура мови. Слід дотримуватися «чистоти» мови, яку можна розбавляти професійними термінами. Не рекомендується в ділових комунікації вживати жаргонізми чи нелітературні висловлювання.

Грамотність - це найважливіша складова культури спілкування. Фрази потрібно складати з урахуванням граматичних і стилістичних правил мови.

При ділових комунікаціях слід обов`язково звертати увагу на свою вимову і інтонацію. Адже часто оточуючі не можуть схопити правильний сенс фраз внаслідок дефектів мовлення «говорить» або його нездатності виділити найбільш важливі моменти за допомогою інтонації. Також не слід забувати і про важливість невербальних компонентів мови. Невірні жести, поза або міміка можуть зіпсувати навіть саму успішну презентацію або блискучу промову.

Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що вміння чітко, грамотно і красномовно висловлювати свої думки абсолютно незамінне в сучасному світі бізнесу і професійної діяльності.

Культура спілкування і етикет

Культура спілкування і поведінки сьогодні має свої окремими загальновизнаними принципами:

• точність мови, яка являє собою вміння чітко і ясно висловлювати свою позицію;
• зрозумілість, яка зобов`язує інформацію бути дохідлива і доступною для розуміння середньостатистичного носія мови;
• чистота мови, яка виражається у відсутності жаргонізмів або зайвих слів-паразитів;
• виразність мови полягає в підтримці уваги слухачів і їх інтересу протягом усієї розмови;
• доречність, яка проявляється у відповідності завданням висловлювань і ситуації.

Мовний етикет під собою має на увазі етичний аспект культури комунікацій і загальноприйняті норми спілкування. Він містить в собі мовні формули подяки, поводженню чи вітання, прохання чи питання, доречність звернення на «ти» або «ви». Вибір тієї чи іншої формулювання залежить від соціального статусу індивідів, які перебувають у процесі комунікативної взаємодії, характеру їх взаємин, від офіційного статусу обстановки. В офіційних ситуаціях, коли в розмові задіяно кілька осіб, навіть якщо співрозмовники добре знають один одного, слід звертатися до співрозмовників на «ви».

Культура ділового спілкування об`єднує в собі 3 етапи: початок бесіди, її основна частина і завершення розмови.

Початок бесіди відбувається зі знайомства, в разі якщо співрозмовник незнайомий. Для цього підходять такі формулювання: «дозвольте познайомитися з вами», «дозвольте познайомитися з вами», «я хотів би ...» і т.п. Якщо співрозмовники знайомі між собою, то бесіда починається з привітання. Відповідно до загальноприйнятих норм етикету чоловік повинен першим привітати жінку, індивід більш молодшого віку - людини більш старшого, людина, яка займає більш низьку сходинку в соціальній ієрархії - індивіда, який займає вищу.

Основна частина спілкування починається після знайомства і вітання, коли йде зав`язка розмови в залежності від обставин. Комплімент на власну адресу потрібно приймати з гідністю. Якщо вам зробили комплімент, то слід показати, що вам він добрий, а ви оцінили добре ставлення до себе. Проте краще не кокетувати або оскаржувати комплімент.

Для комунікативної взаємодії необхідна тема для розмови, яку згодні підтримати всі учасники процесу. В ході розмови слід уникати спілкування на особисті теми, не потрібно розповідати про свої справи або справи своїх близьких. Також краще не допускати поширення недостовірної, неперевіреної інформації або пліток. Не допускається використання натяків, які будуть зрозумілі тільки окремим учасникам процесу. Говорити потрібно на тій мові, які розуміють співрозмовники. Не потрібно перебивати партнерів, намагатися їм підказувати або за них завершувати репліки.

Кінець спілкування характеризується вживанням стійких і загальноприйнятих «формулювань розставання», таких як: «всього вам доброго», «до побачення» і т.д.

Культура міжнаціонального спілкування

Комунікаційне взаємодія індивідів різних національностей визначається наявністю на нашій планеті більше кількох тисяч етнічних спільнот. Внаслідок сучасної ситуації глобалізації світу, поступово відбувається примноження міжетнічної взаємодії, що неминуче веде до виникнення різних конфліктів на грунті національностей. Сьогодні однією з найбільш гостро стоять соціальних проблем вважається загострення взаємин між індивідами, які належать до різних національностей.

Комунікативна взаємодія є найважливішим фактором формування і розвитку особистості. Також вони виступають і в якості стрижневого кошти виховання. Комунікативна взаємодія регулює поведінку особистості, її відносини з оточуючими, соціумом, організовує умови для цілеспрямованою регулювання почуттів, емоційного настрою, поведінки, ціннісних і духовних орієнтацій, оцінок.

Взаємодія представників різних національностей по аспектним питань їх життєдіяльності, визначення взаємозв`язків і взаємовідносин, в ході яких індивіди, що належать до різних національних єдностям і дотримуються різних релігійних переконань, обмінюються інформацією, досвідом, знаннями, духовними і моральними цінностями, поглядами і почуттями - все це називається міжнаціональних спілкуванням.

Міжнаціональне спілкування може здійснюватися на трьох рівнях: міжособистісному тобто між окремими індивідами, міждержавному, тобто всередині однієї держави і груповий, відповідно між групами. Міжособистісне і міжгруповое взаємодія обумовлені системою виховання індивідів, їх культурними традиціями і звичаями.

Сьогодні можна виділити три характеристики міжетнічних взаємин. Вони бувають дружніми, нейтральними і конфліктними.

Міжнаціональне спілкування можна уявити як певної форми вираження відносин, взаємодії і взаємозв`язків представників різних національностей. Вступаючи в міжнаціональне спілкування, індивід виступає своєрідним носієм національної свідомості, культури, мови і почуттів. Тому сьогодні настільки важливе формування культурності міжнаціонального спілкування.

Формування культури міжнаціонального комунікативної взаємодії є одним з найважливіших інструментів коштів гармонізації міжнаціональних відносин в цілому.

Виділяють кілька трактувань поняття «культура міжнаціонального спілкування»:

Культура міжнаціонального спілкування постає як комплексу спеціальних переконань, знань, поглядів, умінь, а також відповідних їм дій і поведінки, які проявляються одночасно в міжособистісних контактах і взаємодії цілих етнічних єдностей, і дозволяють, грунтуючись на міжкультурної компетентності безболісно і жваво досягти взаєморозуміння і гармонії в загальних інтересах.

Культуру міжнаціонального спілкування можна також представити складовим компонентом духовного життя соціуму, загальнолюдської культури, яка включає знання загальноприйнятих норм, встановлених правил поведінки в конкретному соціумі, позитивні емоційні реакції на міжетнічні прояви і процеси в життєдіяльності.

Культура міжнаціонального спілкування охоплює певний звід правил, комплекс обмежень, прав і свобод, які дозволяють особистості і народу не бути ущемленими в своїх правах. Поряд з цим культура міжнаціонального комунікативної взаємодії повинна допомогти людям не обмежувати, не ображати і не ображати почуття і права інших народів.

Культура міжнаціонального спілкування, в свою чергу, є особливим видом культури представників різних національностей, що характеризується взаємодією національних культур, які проявляються в національному особистісному самосвідомості, терпінні, тактовності і спрямованості до міжнаціональної гармонії у всіх сферах.

Поняття толерантності є одним з центральних понять, яке характеризує суть культури міжнаціонального комунікативної взаємодії. Толерантність дослівно означає терпіння. У сучасному світі толерантність розуміється в якості однієї з причин конструктивної комунікації між людьми абсолютно у всіх сферах соціального життя. Вона покликана виступати в якості норм громадянського суспільства. Однак при цьому толерантність також розглядається і як цілісне самовираження особистості, яке проявляється в позитивній взаємозв`язку членів соціуму, на основі збереження індивідуальних рис кожного індивіда, взаємної поваги і рівності сторін.

Толерантність міжетнічного характеру розуміється набагато глибше, ніж просто прийнятне ставлення до індивідів, які представляють різні етнічні групи. Суть даного поняття містить у собі принципи духовності, моральності, загальнолюдської моралі, які виражаються в повазі і неодмінному дотриманні прав і свобод всіх націй, в розумінні єдності і загальної взаємозв`язку різних етнічних культур, в глибокому пізнанні культури свого народу та інших, особливо тих, з якими безпосередньо здійснюється взаємодія.

Сформувати культуру міжнаціонального комунікативної взаємодії - це означає вирішити кілька завдань, а саме:

• виховання поваги до представника будь-якої національності, національної культури та гідності;
• формування дбайливого і шанобливого ставлення до національних емоційних переживань, почуттів і гідності будь-якого індивіда, незалежно від його національної або расової приналежності;
• виховання толерантності, патріотизму і громадянськості.

Таким чином, культура педагогічного спілкування, ділових комунікацій, міжнаціонального і міжособистісного спілкування облагороджує особистість людини. В основі культури комунікативних взаємодій всіх видів і спрямувань лежить доброта, духовність і моральність.