Поняття спілкування

поняття спілкування

позначає складний і багатосторонній процес комунікаційної взаємодії індивідів, який має залежність від безлічі обставин. Результативність спілкування буває ефективною, малоефективною або абсолютно неефективною. Спілкування буває різних видів, форм і має специфічні способи і методи. Будь-який вид комунікацій тісно взаємопов`язаний між собою і характеризується неотделимостью від інших.

Відео: Ефективне спілкування Структура процесу спілкування Частина 6

Для ефективності комунікацій потрібно дотримуватися трьох обов`язкових критерію. Перший критерій комунікативної взаємодії передбачає те, що як мінімум двоє індивідів повинні брати участь в спілкуванні. Іншими словами будь-які комунікаційні взаємодії припускають наявність суб`єкта, що передає інформацію, і адресата. Другим незаперечним умовою є наявність загального предмета або теми розмови. Третя умова полягає в необхідності спільності (однаковості) мовної системи, якою володіють два суб`єкта комунікацій.

Поняття і види спілкування

Поняття спілкування в психології позначає форму діяльності, яка реалізується між індивідами, які є рівноправними партнерами з комунікацій, що призводить до появи психічного взаємодії.

Поняття спілкування передбачає обмін повідомленнями, сприйнятті і розумінні товаришами по розмові один одного. Суб`єктами комунікацій є люди. Хоча спілкування і характерно для всіх живих істот, проте тільки на рівні індивіда комунікаційний процес є усвідомленим, тобто пов`язаним мовними і невербальними актами. Суб`єкт, який транслює інформацію, має назву комунікатор, а отримує її називається реципієнтом.

У комунікативних взаємодіях можна виділити цілий ряд аспектів: суть, завдання, засоби. Суть комунікацій лежить у відомостях, які при міжособистісних контактах передаються від однієї живої суті інший. Такі відомості можуть транслювати інформацію про емоційний настрій, про умови зовнішнього середовища.

Завдання спілкування повинна відповідати на питання - з якою метою істота вступає в процес спілкування. Такі цілі можуть бути досить різноманітними і являти собою інструменти задоволення соціокультурних, творчих, когнітивних, естетичних, моральних та інших потреб.

Інструментами спілкування є способи шифрування, трансляції, перетворення і декодування повідомлень, які передаються в ході комунікаційних взаємодій від одного створення іншому. Шифрування повідомлень - це так званий прийом передачі даних. Інформація між індивідами передається за допомогою мови, органів почуттів і інших систем знаків, писемності, технічних механізмів записи і збереження даних.

До комунікаційним взаємодій відносять такі види спілкування, як терапевтичне, міжособистісне, прямий і опосередкований, групове і міжгруповое, масове, інтимне і криміногенне, довірче та конфліктне, ділове і приватне, ненасильницький.

Поняття педагогічного спілкування

Під педагогічним спілкуванням мають на увазі специфічне міжособистісне ставлення педагога і учня, яке опосередковує засвоєння знань і розвиток особистості за допомогою навчально-виховної діяльності.

Поняття спілкування в психології зображується як обопільно спрямованих вчинків суб`єктів педагогічної діяльності, що реалізовується знаковими інструментами, що має спрямованість на істотні трансформації якостей, станів, вчинків і особистісно-змістовних формувань партнерів. Комунікативна взаємодія є нероздільним елементом педагогічної діяльності, оскільки неможливо досягнення встановлених цілей навчання і виховного процесу поза спілкуванням.

Стрижнева мета педагогічної комунікації лежить в трансляції соціальної компетенції та професійних відомостей, умінь, навичок, досвіду від викладача навчаються суб`єктам. Разом з цим вона полягає і в обміні особистісними смисловими навантаженнями, мають зв`язок з явищами, що вивчаються, об`єктами, предметами і в цілому життєвим середовищем.

Крім інформаційної функції педагогічних комунікацій, виділяють і інші, наприклад, контактну, спонукальну та емотивну.

Контактна функція передбачає встановлення взаємозв`язку в якості стану двосторонньої готовності до отримання і трансляції навчальної інформації, підтримання взаємозв`язку у формі постійного обопільно спрямованого орієнтування.

Спонукальна функція лежить в стимуляції активності студента індивіда, яка направляє його на виконання необхідних навчальних дій.

Емотивна функція відображається в спонуканні в учня необхідних емоційних переживань - так званий обмін емоціями, а також у зміні за допомогою нього особистих переживань і настроїв.

Вищою цінністю педагогічних комунікацій вважається індивідуальність педагога, вчителя і учнів індивідів.

Поняття етика спілкування

Для того щоб зрозуміти, що має на увазі під собою термін «етика спілкування», потрібно розглянути окремо основні поняття «спілкування» і «етика».

Комунікативна взаємодія у вузькому сенсі - це взаємодія індивідів за допомогою вербальних і невербальних інструментів комунікацій. А етика являє собою дисципліну, що вивчає моральність і мораль. Тому етика спілкування являє собою моральний, морально-етичний аналіз цінностей спілкування, його особливостей (чеснот і вад), і технік. Такий аналіз пронизує все різноманіття феноменів спілкування. Одночасно з цим етика спілкування розглядає і оцінює процесуальну сторону комунікацій, тобто вона розглядає мистецтво спілкування, грунтуючись на морально-етичному досвіді і ціннісно-моральних орієнтирів.

Етика спілкування у вузькому сенсі являє собою сукупність певних практичних прийомів, правил і норм (в основному, морально-етичних) спілкування. Вона охоплює вивчення проблем комунікацій, як з точки зору існуючого, так і з позиції належного.

Етика комунікативної взаємодії покликана не тільки дослідити процеси спілкування з позицій концепцій, а й навчати спілкуванню, впливати на справжні процеси комунікацій через створення нових нормативних елементів. Вона покликана виконувати різноманітні функції. Серед таких функцій виділяють синтезує і імперативно-формуючу. Перша функція полягає в синтезі морального досвіду в сфері комунікацій, друга - аргументує вибір гуманістичних ціннісно-моральних орієнтирів і обґрунтовує необхідність дотримання їх.

Етика спілкування навчає того, як потрібно правильно взаємодіяти в сфері комунікативних взаємин, і як не слід спілкуватися. Метою етики не є знання в загальному сенсі, а вчинки, поведінку. І етику людині слід вивчати для того щоб стати доброчесним.

Поняття спілкування і комунікації з точки зору етики - це прищеплення індивіду культури мови і морально-етичних норм поведінки, доброчесності та ціннісних орієнтирів, які прийняті в конкретному соціумі або обумовлені національністю, місцем проживання. Поняття мовного спілкування в етиці зводиться до процесу встановлення та подальшого слідування культурному цілеспрямованому, прямим або опосередкованого контакту між індивідами за допомогою мовних систем.

Поняття і функції спілкування

Поняття мовного спілкування сьогодні розглядається в якості такого собі певного аспекту життєдіяльності. Спілкування відіграє роль одного із стрижневих умов, при якому відбувається прояв і розкриття найкращих рис особистості, формування і розвиток її свідомості, формування самосвідомості. Рефлексуючи, піддаючи аналізу ставлення навколишнього соціуму до власної персони, спілкуючись з оточуючими, індивід виявляє потребу в самовдосконаленні, яку здійснює в ході самовиховання.

Виділяють стрижневі функції комунікацій: емотивну, функцію розуміння, координаційну, стимулюючу, функцію встановлення взаємовідносин та здійснення впливу.

Емотивна функція простежується в порушенні в співрозмовника необхідних емоційних настроїв, а також трансформації власних переживань з його допомогою.

Інформаційна - охоплює обмін даними, світоглядами, позиціями, планами, рішеннями і ін.

Контактна - проявляється в становленні контактів в якості обопільної готовності до придбання і трансляції відомостей, підтримці взаємодії у вигляді стійкого обопільного орієнтування.

Функція розуміння охоплює адекватне сприйняття, розуміння сутності повідомлення і обопільне розуміння задумів, цілей, намірів, переживань, установок.

Координаційна функція демонструється в обопільно направленому орієнтуванні, координованості і гармонійності дій, вчинків в процесі спільної взаємодії.

Спонукальна - виражається в стимуляції активності співрозмовника з метою надання йому направлення на виконання певних дій.

Функція встановлення відносин виражається в осягненні і фіксації власної персональної позиції в системах рольових, ділових, статусних та інших взаємозв`язків соціальних груп, в яких взаємодіє суб`єкт.

Функція здійснення впливу проявляється в трансформації настрою, поведінки, станів, особистісних і смислових утворень співрозмовника.

Культура спілкування - поняття

Для того щоб зрозуміти, що має на увазі під собою термін «культура спілкування» потрібно розглянути окремо основні поняття «спілкування» і «культура».

Комунікативний процес, який об`єднує людей між собою, носить назву спілкування. Культура в загальному сенсі терміна означає виховання, формування особистості. Це людське взаємодія в самих різних його проявах, яке охоплює особистісне самовираження і самопізнання, накопичення людиною окремо і соціумом в цілому досвіду.

Культурою спілкування називають своєрідний звід правил, норм, які слід дотримуватися кожному поважаючому себе людині. Показником рівня освіченості і культурності є саме дотримання цих правил і норм поведінки. Адже без культури неможливо повноцінно взаємодіяти з соціумом в розвиненому і цивілізованій державі, не можна вести успішний бізнес і успішно налагоджувати ділові контакти.

З розвитком мови з`явилася можливість різноманітності суті трансльованого і одержуваного в ході комунікацій повідомлення. Також з`явилася можливість збагачення засобів та інструментальних аспектів комунікацій.

Подальший розвиток комунікативної взаємодії можна представити як поступового накопичення людиною культури спілкування. Таке накопичення відбувається, в першу чергу, на основі рефлексії, саморегуляції і зворотного зв`язку.

Високорозвинена особистість з позиції психології відрізняється від менш розвиненої особистості не тільки своєю виявленої потребою в комунікаціях з різними людьми, але також і багатим вмістом, численністю цілей і великим вибором інструментів для комунікацій. Також безсумнівна і зв`язок культури спілкування з діяльністю, так як комунікаційне взаємодія і діяльність формує нерозривний цілісність. Адже одна неможливо без іншого.

Поняття і структура спілкування

Людство просто не в змозі здійснювати повноцінну і ефективну взаємну діяльність без встановлення контакту між окремими індивідами, в неї включені, і суспільством в цілому. Також діяльність неможлива і без встановлення належного рівня взаєморозуміння між суб`єктами.

Поняття спілкування і комунікації сьогодні являє собою досить складний і багатосторонній процес формування і розвитку взаємних контактів між індивідами, який відбувається внаслідок «народження» потреб спільної діяльності і містить у собі обмін даними, вироблення цілісної стратегії діяльності, прийом і розуміння іншої особистості.

Комунікативна взаємодія буває словесним, тобто вербальним, і безсловесним, тобто немовних. Словесний представлено мовними системами, а неречевое - мімікою, різноманітними жестами, пантомимикой, положенням тіла при взаємодії та ін.

Комунікації містять в собі три рівні: внутрішньо-і міжособистісне, суспільне. Внутріособистісні комунікації виражаються в уявному спілкуванні індивіда з власним «Я». Такий рівень зустрічається, коли суб`єкт будує плани, намічає завдання і цілі, виробляє стратегії, готується до взаємодії з соціумом. Міжособистісні комунікації відповідно означають спілкування як мінімум між двома особами. Громадські - мають на увазі комунікації суб`єкта з великою соціальною групою.

Виділяють три найважливіші аспекти комунікацій між суб`єктами - це відповідно комунікативний, інтерактивний і перцептивний.

Відео: Ефективне спілкування Як підвищити ефективність спілкування Частина 1

Комунікативний аспект проявляється у виявленні специфіки процесу обміну повідомленнями між індивідами.

Інтерактивний демонструється у взаємодіях партнерів при створенні і виконанні обопільно спрямованої діяльності.

Перцептивний полягає у формуванні образу іншого суб`єкта, завдяки співвідношенню фізичних особливостей з психологічними характеристиками поведінки.