Мовне спілкування

мовне спілкування

- Це активний процес вербального комунікативного взаємодії його учасників (відправників і одержувачів інформації), який характеризується певним мотивом і спрямований на здійснення конкретної цільової установки. Комунікативний процес протікає, базуючись на зворотному взаємозв`язку в конкретних видах вербальної діяльності.

Мовне спілкування органічно входить у всілякі види діяльності індивіда, наприклад, професійну або громадську, так як діяльність нездійсненна без спілкування. Вербальне комунікативну взаємодію може реалізуватися між декількома індивідами або як мінімум двома. Мовне спілкування взаємно і цілеспрямовано, а також соціально. Формою прояву вербального спілкування вважається мовленнєва поведінка, відгуки партнерів по комунікації.

Етикет мовного спілкування

Мовний етикет і правила спілкування являють собою систему норм вербальної поведінки і незмінні формули важливих комунікацій. Володіння етикетом вербального спілкування допомагає набуттю авторитету, породжує довіру і шанобливе ставлення. Освоєння канонів вербального етикету, їх дотримання, сприяє відчуттю бути впевненим людиною, не відчувати почуття незручності і труднощів у спілкуванні.

Обов`язкове проходження етикету мовного спілкування в ділових взаємодіях залишає у партнерів приємне враження про особу і про компанії в цілому, підтримує її позитивний і привабливий імідж.

Етикет мовного спілкування зумовлений національною специфікою, так як кожен народ в процесі своєї еволюції виробляв власну систему правил вербальної поведінки. У нашому сучасному соціумі особливу цінність являють собою такі якості, як коректність, такт, люб`язність, чемність, терпимість, доброзичливість, витримка.

Відео: Лексикологія. Психологія мови. Повна версія

Тактовністю називається етичний канон, що передбачає розуміння мовцем партнера по взаємодії, уникнення недоречних реплік і питань, обговорення неприємних тем.

Люб`язність передбачає вміння передбачати можливі питальні репліки та побажання партнера по комунікації, готовність детально обговорити з ним всі істотні для розмови моменти.

Терпимість передбачає під собою спокійне ставлення до ймовірних розбіжностей в позиціях і поглядах, уникнення різкої критичності в судженнях. Необхідно поважати погляди інших особистостей, прагнути осягнути, чому саме у них сформувалася та чи інша позиція. З терпимістю тісно взаємопов`язано таке особистісне якість як витриманість, яка представляє собою вміння спокійно і витримано реагувати на раптові або нетактовні і питальні репліки співрозмовника.

Доброзичливість необхідна не тільки в ставленні до партнерам з комунікацій, а й в процесі самої бесіди, в її форму та зміст, у виборі слів і інтонації.

Етикет вербальних комунікацій має тісний зв`язок з етикою, яка наказує канони моральної поведінки. Етикет передбачає використання в вербальних комунікаціях певних стилів поведінки і зовні виражених формул ввічливості в конкретних вербальних діях.

Дотримання вимог етикету вважатиметься обманом оточуючих і лицемірством при порушенні норм етики. Одночасно з цим етична поведінка, яка не супроводжується дотриманням канонів етикету, неминуче зробить несприятливе враження і призведе до сумнівів в моральних якісних характеристиках індивіда. Тому при усних комунікаціях необхідно слідувати цілому комплексу етичних і етикетних канонів, які тісно взаємопов`язані між собою. Такий комплекс передбачає, по-перше, шанобливе і доброзичливе ставлення до співрозмовника. Категорично заборонено наносити співрозмовнику за допомогою вербальних засобів образи, образи, висловлювати зневагу. Також рекомендується в розмові уникати прямих негативних оцінок особистості співрозмовника, оцінювати дозволяється тільки конкретні вчинки, при цьому дотримуючись тактовність.

В інтелігентному спілкуванні освічених індивідів неприпустимо використання грубих слів, нецензурних виразів, зарозумілості, розв`язних формул мови. У практичному аспекті подібні мовні формулювання також вважаються недоречними, оскільки вони ніколи не приведуть до досягнення потрібних результатів спілкування.

Ввічливість в комунікативній взаємодії спрямована на розуміння ситуації в цілому, облік вікової категорії, статевої приналежності, професійного і суспільного становища співрозмовника. Перераховані фактори обумовлюють ступінь офіційності комунікацій, визначають вибір етикетних формул, придатних тем для обговорення.

Говорящему партнеру необхідно бути скромним в самооцінювання, намагатися не нав`язувати особистих суджень, цуратися зайвої категоричності і ультимативності в мові.

Крім цього, слід направити всю увагу на партнера з комунікацій, показувати зацікавленість його особистістю, думкою, враховувати його інтерес тією чи іншою темою. Також необхідно враховувати можливості співрозмовника сприймати і розуміти значення висловлювань мовця. Тому слід в процесі монологу дати йому час «віддихатися» і зосередитися. З цією метою потрібно уникати надто довгих висловлювань, корисно робити невеликі інтервали в процесі розмови, вживати вербальні формули підтримки контакту. Норми спілкування зумовлюють також і поведінку слухача.

Мовний етикет і правила спілкування для слухача, по-перше, передбачають необхідність витратити час і відкласти справи, для того щоб мати можливість вислухати мовця.

У процесі слухання людина повинна ставитися до мовця шанобливо і терпляче, при цьому прагнути уважно вислухати всю інформацію до кінця. В офіційному вербальному спілкуванні абсолютно неприйнятно перебивати партнера по комунікації, в ході його монологу вставляти різні зауваження, особливо такі, які негативно характеризують судження і прохання мовця. Слухає, так само як і говорить, повинен акцентувати увагу на свого співрозмовника, підкреслювати власну зацікавленість у взаємодії з ним.

Мовний етикет, правила спілкування і норми етики охоплюють також і письмову мову.

Мовні засоби спілкування

Вербальне (знакова) комунікативна взаємодія реалізується за допомогою слів. Людська мова вважається вербальним засобом комунікації. Проведені дослідження показують, що сучасний «гомо сапієнс» за день вимовляє приблизно 30 тисяч слів, а в годину близько трьох тисяч. Слова утворюють різноманітні мовні тексти, які формуються в залежності від цілей комунікантів, наприклад, щось повідомити або дізнатися, визначитися зі ставленням або спонукати до чогось. Такі тексти бувають усними або письмовими. У них реалізуються мовні системи, які являють собою системи знаків і методів їх поєднання. Мовні системи служать своєрідним інструментом, що сприяє вираженню думок, прояву почуттів і бажань суб`єктів. Вони є найважливішим засобом вербального спілкування.

Мова як засіб мовного спілкування має різні призначення. Він виступає в ролі стрижневого кошти комунікативної взаємодії. Завдяки цьому призначенню мовних систем люди мають можливість повноцінно взаємодіяти в соціумі в цілому і з суб`єктами окремо. Таке призначення мовних систем вважається їх комунікативною функцією. Крім функції комунікації мову як засіб мовного спілкування має цілу низку інших функцій, таких як пізнавальна, аккумулятивная, конструктивна, емоційна, контактоустанавливающая і етнічна.

Пізнавальна функція мови є виразом діяльності свідомості людини. Адже значну частину інформації про зовнішній світ люди отримують за допомогою мови.

Аккумулятивная функція передбачає накопичення і збереження досвіду, зберігання знань для використання їх в подальшому житті. У буденному житті людей виручає ведення щоденників або записників. А своєрідними «записниками», спадщиною всього людства є всілякі пам`ятники писемності і література.

Конструктивна функція полягає у формуванні думок і різних суджень. За допомогою мовних систем думка як би знаходить матеріальну оболонку і звукову форму. Виражена за допомогою слів, думка стає чіткою і зрозумілою, насамперед, для індивіда, який її висловив.

Емоційна функція являє собою один з інструментів вираження почуттів і емоційних станів. Ця функція реалізується за допомогою мови тільки за умови прямого вираження емоційного ставлення індивіда до інформації, яку він повідомляє. При цьому основну роль відіграє інтонація.

Контактоустанавливающая функція виражається у встановленні контакту між індивідами. Часом спілкування може бути безцільним, а його інформативність може дорівнювати нулю, що означає підготовку ґрунту для подальшого продуктивного і довірчого спілкування.

Етнічна функція лежить в об`єднанні народу.

Мова і мовне спілкування

Мова - це найважливіший компонент комунікативної взаємодії людей, який служить для вираження їх думок, емоційних настроїв, цілей і планів. За допомогою мовного спілкування індивід має можливість взаємодіяти з навколишнім соціумом. Будь-яка мова орієнтована на інтелект, почуття, наміри і бажання слухачів.

У контексті комунікативного вербального взаємодії мова характеризується рядом психологічних властивостей, що відображають індивідуальні (персональні) та групові (колективні) характерні риси людей, які вступили в вербальне взаємодія. До них відносять інформативність, ясність, змістовність, виразність, воздейственность. Перераховані властивості обумовлюються різними вміннями, такими як логічно висловлюватися, домагатися смислового єдності фраз, вживати паралингвистические кошти, застосовувати кінетичні прийоми, використовувати екстралінгвістичні деталі комунікації.

Зовнішнє вираження почуттів і емоційних станів, а також ставлення того, хто говорить по відношенню до того, що він говорить, називається виразністю мови. До інструментів виразності відносять міміку і жести, ритмічність, інтонацію, акценти, інтервали і наголоси, афоризми і жарти. Деякі люди, на жаль, виправдовують грубі слова і використання нецензурних виразів під час бесіди цією властивістю мови. Вони вважають ненормативну лексику невід`ємною частиною мовної системи, що накладає відбиток в цілому на мовну культуру і етикет.

Інформативність мови обумовлена важливістю озвучується повідомлення для співрозмовників. Яскравим прикладом низької інформативності матеріалу служать такі висловлювання: «вода мокра», «риба водиться в воді» і т.п. Інформативність мови збільшується на 15% при грамотному використанні інтонацій і пауз.

Воздейственность промови є можливість її впливу на партнерів з комунікацій, направляє їх думки і дії в потрібну сторону.

Мовне спілкування служить для вираження конкретного комунікативного задуму говорить і складається з комунікативних складових, що мають різні функції. Умовою результативної комунікації є складна, багатопланова категорія, яка являє собою єдність лінгвістичного розуміння, культурологічного та соціального знання, психологічного досвіду.

Ефективне мовне спілкування передбачає не тільки оволодіння мовним і лінгвістичним майстерністю, а й знаннями, пов`язаними з розумінням закономірностей вербальної комунікації в цілісності і взаємозв`язку всіх її компонентів, а саме матеріальної і духовної культури мови, структурно-змістовного пристрої діяльності спілкування- соціокультурні канони і моделі вербальної комунікації та ін.

Види мовного спілкування

Мова є основним механізмом вербальної комунікації. Мовне спілкування відбувається за допомогою мовних систем. Вербальне спілкування буває внутрішнім і зовні спрямованим. Зовнішня вербальна комунікація, в свою чергу, буває усній і письмовій. Усне вербальне взаємодія ділиться на монологічне мовлення і діалогічну.

Види мовного спілкування тісно пов`язані між собою. Їх об`єднує вимовляння слів про себе або вголос. Поряд з цим кожен з видів вербальної комунікації має суб`єктивними специфічними характеристиками. Думка неможливо сформулювати без мовної системи і матеріальних вербальних процесів. В ході підготовки до усної або письмової мови розрізняють проміжну фазу промовляння про себе тексту. Дана фаза називається внутрішньою мовою.

Зовнішня письмова мова опосередкована текстом. Вона більш концентрована за своїм змістом, ніж розмовна. Під словесної письмовій промовою розуміють вербальний процес з вживанням письмових знаків. Письмова мова утворюється шляхом складного співвідношення звуків, які утворюються за рахунок перцепції букв слуховим апаратом, видимих зором, і відтворюваних індивідом речедвижений. Звідси випливає, що письмова мова базується на основі усної.

Чутна мова, сказана кимось, називається усним мовленням. Вона обмежена простором і часом, що друкується на її характері, так як в основному, партнери по комунікації знаходяться на відстані видимості або чутності один одного. Значно змінюється характер вербального спілкування при телемовленні, коли аудиторія не має можливості відповідної репліки.

Мовне спілкування можна класифікувати за змістом, а саме матеріальне, когнітивне (пізнавальне), кондиційне (емоційне), мотиваційний, діяльнісної. Також можна класифікувати по застосовуваних технікам взаємодії і в залежності від завдань, а саме контакт масок, світська комунікація, формально-рольове і ділове спілкування, міжособистісна, маніпулятивна комунікації.

Матеріальна комунікація є обмін продуктами діяльності. Когнітивне або пізнавальне спілкування передбачає обмін даними, знаннями, досвідом. Емоційне або кондиційне взаємодія містить в собі обмін емоційними настроями між індивідами, які вступили в комунікацію. Мотиваційний взаємодія - це обмін намірами, мотивами, завданнями, інтересами, планами або потребами. Діяльнісна комунікація охоплює обмін вміннями, здійснюваний внаслідок спільної діяльності.

Контактом масок називається формальна комунікація, яка полягає у відсутності прагнення зрозуміти і врахувати характерні особливості особистості партнера.

Суть світського спілкування лежить в його безпредметності. Іншими словами спілкуються індивіди говорять не про те, про що думають, а про те, про що належить говорити в обставинах, що склалися.

Формально-рольове спілкування полягає в регламентуванні і змісті, де головну роль грає соціальний статус співрозмовника і його місце в службовій або соціальної ієрархії.

діловим спілкуванням вважається процес взаємодії, при якому відбувається обмін даними, повідомленнями з метою досягнення потрібного результату.

міжособистісне спілкування або його ще називають інтимно-особистісної комунікацією, полягає в розкритті глибинних особистісних структур. Маніпулятивні взаємодія направлено на отримання користі від співрозмовника.

Культура спілкування і мовленнєвий етикет

Одним з найголовніших критеріїв культурності індивіда вважається рівень культури його мови. Тому кожній людині необхідно прагнути до вдосконалення власних стилів спілкування і мовленнєвого етикету. Рівень культури мовлення має залежність не тільки від уміння уникати помилок при комунікаціях, а й від прагнення регулярно збагачувати словниковий запас, вміння слухати і прагнення розуміти партнера, поважати його погляди, здібності підбирати правильні слова в залежності від ситуації взаємодії.

Мова вважається однією з найбільш важливих характеристик, притаманних особистості. Саме від стилю комунікативної взаємодії залежить враження, яке люди виробляють на навколишній соціум.

Мова індивіда має здатність притягувати до своєї особистості соціум, інших індивідів або, навпаки, їх відштовхувати. Також мова може виявляти сильну дію на настрій партнерів по комунікації. Таким чином, культура вербальних комунікацій формується з уміння слухати мовця, мовного етикету, дотримання правил хорошого тону.

Часто, люди, захоплюючись темою бесіди, забувають про культуру комунікаційної взаємодії. Вони намагаються нав`язати партнеру власні судження, позиції і погляди по темі розмови, не намагаються вникнути в контраргументи, які наводить опонент і просто його не слухають, що в результаті веде до нехтування мовного етикету і припинення стеження за тим, що вони говорять.

Культура спілкування і мовленнєвий етикет категорично забороняє надавати будь-який тиск на товариша по бесіді. Крім того, що нав`язування власної позиції виглядає досить негарно з боку, це ще і безрезультатно. Такий стиль поведінки викличе, швидше за все, захисну реакцію з боку партнера, що в кращому випадку призведе до неефективності бесіди, а в гіршому - до конфліктних ситуацій.

Відео: Цікава гра з дітьми молодшої групи на розвиток мови, мовного спілкування "балакучі овочі"

Якщо партнер по комунікації не слухає свого опонента, постійно його перебиває, не дозволяючи закінчити промову, то це буде не просто демонстрацією відсутності культурності мови, а й проявом неповаги до особистості партнера, що охарактеризує співрозмовника, що не вміє слухати, зовсім позитивно. Уміння слухати є невід`ємним складовим культури комунікативної взаємодії.

Вербальний інструмент спілкування і мовленнєвий етикет сьогодні вважаються двома найважливішими складовими успішності, як в спілкуванні, так і в інших видах діяльності. Вони сприяють налагодженню контактів з людьми, підвищенню результативності спілкування, відміні масової аудиторії на власну позицію. Вплив культури мовлення на стилі поведінки мовця неоціненне.

Особливості мовного спілкування

Мова сьогодні являє собою найважливіший механізм людських комунікацій. Вона йде від індивіда до одного індивіду, кількох чи безлічі. Сам комунікативний процес спрощено можна уявити таким чином - з одного боку є мовець суб`єкт (відправник інформації), а з іншого - одержувач інформації або слухає суб`єкт (адресат). Відправник і одержувач вступають у взаємодію для трансляції інформації, представленої у вигляді послідовності сигналів, що складаються з набору букв, звуків і т.п. Для прийому інформації, повинна бути в наявності певна система адекватності елементарних повідомлень і реальності, яка знайома і говорить, і слухає. Таку систему відповідностей називають мовною системою або мовою.

Різниця мови і мови полягає в наявності категорій в мовних системах, тоді як мова містить в собі безперервний ряд (континуум). Звідси випливає, що комунікативний процес складається з шести складових: контакт і повідомлення, відправник і одержувач, код і дійсність. Людська особистість завжди є джерелом мови, так як говорить не людина, а його особистість.

Особливості мовного спілкування відзначаються цільовими установками, яких може бути безліч. Адже вони мають тісний взаємозв`язок з потребами особистості в комунікативному вплив на оточуючих індивідів, наприклад, бажання змусити зробити певну дію, переконати в чому-небудь, викликати будь-яку емоцію і т.п. Також розрізняють цільові установки процесу мови, які не є в загальному сенсі комунікативним взаємодією, наприклад, укладений в карцері виголошує промову не для спілкування, а для того щоб не забути слова, побудова речень і їх звучання.

Головною складовою будь-якої цільової установки процесу мови повинен бути додатковий аспект моральності, який виключає свідомий обман, брехня, дезінформацію і ін.