Соціальна адаптація

Соціальна адаптація

- Це форма взаємодії суб`єктів з соціальним середовищем, активне пристосування особистості до її умов, вимог соціуму. Також даний процес можна назвати інтеграцією людського суб`єкта в суспільство, наслідком якого є досягнення розвитку самосвідомості, вироблення рольової поведінки, формування здатності до самообслуговування і самоконтролю, створення адекватних взаємозв`язків з навколишнім соціумом. Процес соціальної адаптації охоплює також безпосередній зв`язок з перетворенням функцій різних органів, перебудовою систем, виробленням оновлених умінь, навичок, якостей, здібностей, що веде до адекватності особистості середовищі.

Соціально-психологічна адаптація

Найважливішим і необхідною умовою нормального функціонування соціуму як неподільного соціального організму є відповідна нормі адекватна соціально-психологічна адаптація. Адже вона передбачає інтеграцію суб`єкта в соціальні умови за допомогою набуття статусу, положення в соціальному устрої суспільства.

Соціальна адаптація людини демонструє процес привласнення приписів і ціннісних орієнтирів конкретного суспільства.

Психологічна адаптація проявляється перебудовою динамічного шаблону особистості відповідно до нових вимог навколишнього світу. У психологічній науці процеси адаптації означають трансформації, що відбуваються в реактивної або чутливій сфері сенсорного органу чуття або рецептора, які мають тимчасовий характер.

Під адаптацією в соціальній психологічній науці розуміється зміна режиму взаємовідносин в культурному чи соціальному плані. Будь-які структурні трансформації або поведінкова перебудова, що володіють життєво важливою значимістю розглядаються в якості соціалізації.

Соціальна адаптація особистості обумовлює, певний стан особистості, при якому її потреби і умови середовища повністю задоволені, з одного боку, а з іншого - являє собою процес, через який досягається така гармонія. Адаптація як процес набуває форму трансформації середовища і модифікацій в організмі суб`єктів за допомогою застосування дій, які будуть відповідати конкретній ситуації.

Існує дві діаметрально протилежні класифікації соціально-психологічного адаптаційного процесу, запропоновані А. Налчаджяном і І. Калайковим.

Нижче подано класифікацію адаптації за А. Налчаджяну. Соціальна адаптація людини може проходити відповідно нормі, може відхилятися від норми, тоді слід говорити про девіантної адаптації. Також він виділив патологічну адаптацію. Нормальний адаптаційний процес призводить особистість до стабільної пристосованості у типових проблемних обстановці без анормальних трансформацій її структури, також як і без порушень приписів, вимог соціального об`єднання, в якій проходить активність особистості.

Девіантна або відхиляється від норми соціалізація характеризується задоволенням особистісних потреб в конкретній соціальній обстановці або групі, однак поряд з цим очікування інших членів соціального процесу не втілюються в реальність внаслідок поведінки особистості. Процес, який цілком або частково реалізується за допомогою анормальних механізмів і варіацій поведінки, веде до вироблення патологічних комплексів, рис характеру, які утворюють невротичну симптоматику і психопатичні синдроми. Такий процес називається патологічної адаптацією.

Класифікація, запропонована І. Калайковим, в собі містить три форми проходження адаптації: зовнішню, внутрішню і реадаптацию. Зовнішня адаптація виражається в процесі, через який суб`єкт пристосовується до об`єктивних зовнішніх проблемних ситуацій. Внутрішньої адаптацією він називав процес трансформації внутрішніх якостей особистості, утворення нових внаслідок впливу зовнішніх обставин. Реадаптацию він характеризував як пристосування в новій суспільному середовищі, колективі, де превалюють інші цінності, правила, вимоги та способи поведінки, де абсолютно інша ведуча діяльність. Реадаптації супроводжує перегляд або відмова частково або повністю від норм, приписів, цінностей, соціальних ролей, форм поведінки, а також від окремих адаптивних механізмів. Такий процес супроводжується серйозними особистісними модифікаціями.

Процес соціальної адаптації досить тісно пов`язаний з формуванням індивідуальності. Соціальна адаптація індивідів має низку індивідуально-психологічних характеристик, внаслідок чого вона не може відбуватися одночасно і з однаковою силою в різних областях буття суб`єктів.

Соціально-психологічною адаптацією називають процес імплантації індивідуумів в певну групу, яка включає їх в систему взаємовідносин, що утворилися в ній. У соціально-психологічному адаптаційний процесі слід виділити два компоненти. Перший містить в собі зростання кількості невизначених соціальних подій, в яких певне соціальне об`єднання суб`єктів ще не володіє нормативними приписами про завдання і плодах власної діяльності. Причому таких приписів не існує ще ні з боку груп, що знаходяться на більш високому соціальному рівні, ні заснованих на власному груповому досвіді. Другий компонент полягає в перетвореннях соціальної реальності, які супроводжуються зародженням нових форм соціальної діяльності і соціальних ролей, що веде до відповідних різноманітним проявам на рівні колективної свідомості, появи специфічних, раніше не існували групових приписів, що включають і протилежні за своєю спрямованістю норми.

Соціальна адаптація особистості служить сполучною елементом між громадською діяльністю і соціальним єством індивіда, при цьому сприяє розвитку і змістовно збагачує соціальне середовище і природу індивіда. Стрижневим компонентом адаптаційного процесу вважається співвідношення самооцінок, домагань і бажань особистості з її потенціалом і дійсністю соціальних умов, також включає тенденції формування середовища і індивіда. Середовище впливає на суб`єкт або колектив, який вибірково засвоює або перетворює такі дії згідно з власним внутрішнім єством, а суб`єкт або колектив активно впливає на навколишні умови. Такий механізм адаптації, образуясь в ході соціалізації особистості, робиться фундаментом її діяльності і основою поведінкових реакцій.

Соціальна адаптація дітей

Процес соціальної адаптації є складовою частиною соціалізації. Соціалізація служить для навчання, а адаптація - зміни того, як багато навчили. Соціум нав`язує індивідам певні соціальні ролі, але їх прийняття, виконання або заперечення завжди обумовлено особистісним характером. Соціальна адаптація дітей має свої певні рівні соціальної адаптації: громадський, груповий і індивідуальний.

Відео: Соціальна адаптація в США

Для малюка вступу в дошкільний навчальний заклад завжди супроводжують певні психологічні труднощі. Такі проблеми виникають внаслідок того, що батьківське чадо переходить зі звичної для нього сімейної обстановки в умови дошкільного закладу. Обстановка дошкільних установ може здаватися малюкові кілька специфічною. Адже дитячий сад є особливим мікросоціальних світом, який умовами сім`ї не може бути протиставлений. До таких специфічних особливостей дитячих дошкільних установ слід віднести тривале перебування в одному місці досить більшого числа однолітків одночасно, що веде до зростання ймовірності інфікування і швидкої втоми дітей.

Наступною специфічною особливістю можна вважати певні педагогічні прийоми в підходах до малюків, які провокують сковування прояви індивідуальності дітей. При неправильному вихованні це може призвести до негативних реакцій і проявів з боку дитячого поведінки. Нова соціальна обстановка вимагає від дітей відповідних такій обстановці форм поведінки.

Здатність суб`єктів модифікувати власну поведінку відповідно змінами соціального середовища називається соціальною адаптацією.

Поняття адаптація дослівно означає пристосування. Здатністю пристосовуватися до мінливої обстановці мають всі живі істоти на планеті. Це універсальне явище. Так, наприклад, рослини адаптуються до грунту і клімату, а тварини до середовища проживання.

Відео: Соціальна адаптація засуджених в УФСІН Росії по Краснодарському краю

Для найбільш оптимального і комфортного існування організму створюються певні умови завдяки властивостям адаптації. Якщо індивід повністю здоровий, має гарну емоційною реакцією, задоволений своїм життям, то такий стан називається фізіологічною адаптацією. Однак при виникненні необхідності будь-які зміни, які беруть участь в цьому системи починають працювати більш інтенсивно, адже будь-яке перевлаштування реакцій вимагає посилення процесів напруги. Наприклад, коли індивід піднімається вгору, у нього частішає дихання і прискорюється серцебиття. Такий стан називається напруженою адаптацією. У разі такої перебудови, якщо при цьому не спостерігається перевищення можливостей адаптаційних механізмів, то ця перебудова і викликане нею напруга приведуть до наступного рівня фізіологічної адаптації, іншими словами викличуть реакції, найбільш оптимально відповідають потребам конкретної ситуації.

В ході перевищення адаптаційного потенціалу функціональні системи приймаються працювати в несприятливих навантаженнях, що буде формою патологічної адаптації. Типовим проявом патології адаптації вважається хвороба. Стресові стани виникають внаслідок перевищення можливостей адаптаційних механізмів. Відповідно до того, яка система організму більш зацікавлена в стресових реакціях, можна виділити больовий, емоційний або психічний стрес.

Отже, яким чином формуються у малюків здатності до адаптаційних процесів? Якою мірою це якість є вродженим, а що завойовується в ході розвитку? Найяскравішим проявом біологічної адаптації є народження малюка. Перехід з внутрішньоутробного існування до позаутробного вимагає від крихітного людського організму перебудови докорінно діяльності всіх його стрижневих систем, таких як система кровообігу, травлення, дихання. До моменту народження перераховані системи повинні мати можливість здійснення функціонального перетворення, іншими словами повинен бути в наявності відповідна вроджена ступінь готовності адаптаційних інструментів. Здоровий новонароджений малюк володіє належною ступенем готовності і досить швидко адаптується до буття у внеутробной обстановці.

Система адаптаційних механізмів аналогічно іншим функціональним системам продовжує свій розвиток і вдосконалення протягом багатьох років постнатального онтогенетичного розвитку. У дитини безпосередньо після народження формується можливість до соціального адаптаційного процесу поступово в міру оволодіння дитиною навколишнього його соціальної обстановки. Зародження можливості до адаптації, з одного боку, виникає одночасно з розвитком функціональної системи нервової діяльності, а з іншого, тісно пов`язане з виробленням поведінкових реакцій, типових для умов сім`ї.

Отже, для малюка змінюються абсолютно всі ключові параметри середовища, коли він зараховується до дитячого закладу. Всі діти можуть абсолютно по-різному переносити труднощі, пов`язані з емоційним напруженням в ході пристосування до умов дитячого дошкільного закладу. Тут можна виділити легкий адаптаційний процес, середньої тяжкості і тяжкий.

При легкій формі адаптації дитина висловлює напруга, яке у нього є, у вигляді короткочасного негативного емоційного стану. Часто у дітей після вступу в дошкільний заклад в перший час спостерігається погіршення сну і апетиту, їм не хочеться грати з іншими малюками. Всі перераховані вище прояви проходять після надходження протягом місяця.

Адаптація середньої тяжкості характеризується більш повільно протікає нормалізацією емоційного стану малюка. Дитина може в перший місяць перенести захворювання, яке триватиме до 10 днів і не викличе ніяких ускладнень.

Важка адаптація характеризується досить тривалим перебігом (часом може тривати кілька місяців). Вона може проходити в двох варіаціях: або будуть траплятися часті рецидиви захворювань, які нерідко протікають з ускладненнями, такими як отити, бронхіти і т.п., або будуть спостерігатися стійкі порушення поведінкових реакцій, що межують з предневрозним станом.

Проведені дослідження виявили, що такі малюки в старшому віці виявляються на обліку в психоневрологічних диспансерах. При подібних стресових ситуаціях, таких як перехід в старшу групу, в школу, у дітей повторно спостерігаються неадекватні поведінкові реакції.

Якщо соціальна адаптація дітей і підлітків, протікає у важкій формі, то таких дітей слід обов`язково направляти до психоневролога на консультацію. Так як обидві варіації важкої адаптації негативно впливають не тільки на дитяче формування, а й на загальний стан здоров`я. Саме тому першочерговим завданням батьків і вихователів є попередження появи важкої адаптації внаслідок надходження малюка в дошкільний чи шкільний заклад. Адже в подальшому труднощі адаптації гостро постануть перед дітьми і в пубертатному періоді. З метою полегшення проходження адаптації та допомоги дітям, що зазнають труднощі в ході адаптації, сьогодні розроблена програма соціальної адаптації, що містить в собі обсяг, форми і порядок здійснення заходів, цілеспрямованих на подолання складних життєвих ситуацій підлітками.

Труднощі адаптації може бути обумовлена наступними факторами: станом здоров`я малюка, рівнем його розвитку, віком, обставинами соціального і біологічного анамнезу, рівнем тренованості адаптаційного потенціалу. Більш важко переноситься розлука з батьками і зміни в умовах життя у віці від 11 місяців і до півтора років. Від отримання психічного стресу в цьому віці досить важко вберегти малюка. У старшому віковому періоді періодична розлука з батьками поступово втрачає своє стресовий вплив.

До біологічних причин відносять токсикози і перенесені захворювання жінкою під час вагітності, родові ускладнення, захворювання малюка до трьох місяців життя. Постійні хвороби дітей до приходу до дошкільного навчального закладу впливають на ступінь складності адаптації. Також істотним значенням мають несприятливі впливу соціальної сфери. Вони з`являються після народження крихітки і виявляються в незабезпеченні малюкові правильного режиму, відповідного її віку. Недотримання режиму веде до швидкої стомлюваності малюків, затримці розвитку психіки, гальмування процесів формування навичок і особистісних якостей, які відповідають віку.

Адаптаційний потенціал не формується сам по собі. Дана здатність вимагає певного тренування, ускладнюється в процесі дорослішання, але перевищує можливостей конкретного вікового періоду. Формування цієї якості в нормі відбувається паралельно з соціалізацією дітей і розвитком їх психіки. Дитину потрібно ставити в умови, при яких йому буде необхідно змінювати усталену поведінку, навіть якщо прийнято рішення не віддавати його в дошкільний заклад.

Соціальний адаптаційний процес в шкільному середовищі також характеризується своїми особливостями. Особливо складним вважається перший рік шкільного навчання. Це пов`язано з видозміною місця дитини в системі соціальних взаємин, зі зміною всього його життєвого укладу, зі зростанням психоемоційного навантаження. Безтурботне проведення часу у вигляді ігор змінюється навчальною діяльністю, яка вимагає від дітей напруженої розумової роботи, активізації уваги, концентрації і практично нерухомого положення тіла під час уроків. Шкільні уроки, захоплення дітей переглядом телевізійних передач, заняттями музикою, шахами, іноземною мовою ведуть до зниження рухової активності дітей практично в два рази в порівнянні з дитсадкові періодом. Поряд з цим потреба в русі у них залишається високою.

Дитині в школі доводиться встановлювати міжособистісні контакти з однокласниками і вчительським складом, слідувати вимогам шкільної дисципліни, виконувати нові обов`язки, які диктуються навчальною роботою. Далеко не всі малюки можуть бути готові до цього. Психологи стверджують, що багатьом першокласникам-шестирічкам досить важко соціально адаптуватися. Причиною цього є несформованість особистості, яка буде здатна підкорятися режиму установи, засвоювати норми поведінки, виконувати шкільні обов`язки. Тому багато вчених вважають, що для адекватної соціальної адаптації в шкільній сфері, необхідно віддавати дітей до школи не раніше, ніж вони досягнуть віку семи років. Протягом року, який відокремлює шестирічок від семирічок, у дитини виробляється довільна регуляція своєї поведінки, орієнтування на соціальні приписи і вимоги.

Часто діти-першокласники з собою беруть в школу улюблені іграшки. Це не варто забороняти. Потрібно лише пояснити дітям, що грати ними можна тільки лише на перерві. Адже малюк, беручи з собою іграшку, відчуває себе захищеним.

Надходження до школи є дуже серйозним кроком для дітей. Це своєрідний перехід від безтурботного і веселого дитинства до періоду, де головним буде почуття відповідальності. Полегшити такий перехід допомагає процес адаптації до шкільного навчання і обов`язків.

Отже, соціальна адаптація дітей і підлітків пов`язана, головним чином, з їх народженням, коли вони занурюються в соціум і адаптуються в ньому. Наступними важливими періодами адаптації є надходження до дошкільного закладу і навчальний заклад.

Проблеми соціальної адаптації

Соціум вважає нормальною особистість, здатну адаптуватися. Однак такий підхід до розуміння в різних спільнотах і колективах може різнитися. Тому проблеми соціальної адаптації, головним чином, можуть з`явитися внаслідок правил, які прийняті в цьому конкретному суспільстві. Приміром, у іноземних громадян вони можуть з`явитися, як результат відмінностей домінуючих норм в різноманітних культурах. Проблеми адаптації можуть з`являтися внаслідок поведінки, невідповідної розпорядженням через індивідуальних особистісних особливостей індивіда. Так, наприклад, боязкий індивід просто не здатний активно конкурувати з більш пробивним колегами.

У зв`язку з різним реагуванням людей на перетворення у власній діяльності та всілякі стресори, сьогодні найбільш пріоритетними завданнями стають вивчення і розробка системи оптимізації цієї здатності з метою результативного впливу на нього. Тому розглядаються можливості включення цієї можливості в якості однієї з основних в вимоги до професійної придатності фахівця і, головним чином, керівника.

Якщо розвиток вважати життєвою стратегією, то виходячи з цього, адаптація буде тактикою, що дозволяє індивіду утримуватися в встановлених еволюційних межах, тим самим забезпечуючи можливість прогресу. Ефективна адаптація є однією з передумов успішної професійної самореалізації.

Кожен індивід, в процесі життєвого розвитку вступає в нові для себе умови, внаслідок чого неминуче долає більш-менш тривалі процеси адаптації.

З проблемами адаптації в процесі життєдіяльності стикаються багато вікові категорії людей, найбільш важко проходить адаптація в дошкільному, пубертатному і пенсійному віці.

Проблеми адаптації людей в передпенсійному та пенсійному віці часто пов`язані з так званої вікової депресією. У цьому віці індивіди переживають важкий психологічну кризу, пов`язану з безліччю конфліктів, що відбуваються в їх житті. У цьому періоді на суб`єктів впливають різні чинники: етапів життя, здоров`я, соціальні фактори. Фактори етапів життя полягають в аналізі індивідом власного життя. Саме тому дуже важливим є його оцінка свого минулого, теперішнього і майбутнього. Фактори здоров`я полягають в психологічному подоланні індивідом природного або викликаного хворобою ослаблення фізичних сил. До соціальних факторів слід віднести ступінь тяжкості перенесення індивідом догляду дітей у доросле життя та інші соціальні проблеми.

Проблеми з адаптацією з`являються внаслідок неспівпадання ролей суб`єкта в різноманітних соціальних групах. Тому для нормалізації проходження адаптації співробітниками соціальних служб була розроблена програма соціальної адаптації. Адже стрес, породжений адаптаційними проблемами, буває настільки серйозним, що його наслідком і постійними супутниками стають нервозність і різні нездужання. Також були розроблені методики соціально-психологічної адаптації, метою яких є визначення показника рівня адаптації серед різних категорій населення.

Відео: Соціальна адаптація. Частина 2. Імміграція в США. Омаха, Небраска

Соціальна адаптація інвалідів

Сьогодні однією з найсерйозніших проблем психології залишається проблема психосоціального розвитку осіб з інвалідністю в сім`ї та соціумі. Адже травми психологічного характеру отримує не тільки сам хворий, а й учасники сімейних відносин. Поняття «інвалід» має латинське походження і в дослівному перекладі означає неповноцінний або непридатний. На жаль, люди з інвалідністю навіть в наш просвітлений століття, найбільш відносяться до незахищеної групи населення. У них набагато менше можливостей отримання гідної освіти або професії з високим матеріальним доходом. Багато з них не в змозі реалізувати себе в міжособистісних взаєминах. Все це свідчить про свавільної дискримінації інвалідів.

Соціальна реабілітація і адаптація являє собою комплекс заходів, цілеспрямованих на відродження раніше зруйнованих або втрачених індивідом соціальних зв`язків і взаємин внаслідок інвалідності. Люди з інвалідністю зазнають труднощів з професійною реалізацією, зростанням і самовдосконаленням, таким необхідним будь-якої особистості. Відсутність у них достатніх практичних умінь для самостійного життя веде до того, що вони стають тягарем для родичів. Сьогодні для соціуму повинна викликати граничну тривогу катастрофічна динаміка зростання дитячої інвалідизації, їх соціальна невлаштованість і туманність життєвої перспективи.

Соціальна реабілітація і адаптація має на увазі під собою реалізацію наступних завдань: захист прав і охорону інтересів осіб з інвалідністю, отримання ними рівних з іншими членами суспільства можливостей для участі у всіх областях життєдіяльності соціуму, їх інтеграцію в соціальне середовище, формування позитивної громадської думки щодо осіб з інвалідністю , інформування соціуму про становище інвалідів і виконання інших заходів, спрямованих на реабілітацію та соціальний захист осіб з інвалідністю.

Діагностика соціальної адаптації

Дослідження характеристик процесів адаптації та пов`язаних з ними властивостей особистості сьогодні є однією з гостро стоять проблемних питань сучасності. Тому зараз стали дуже затребуваними методики соціально-психологічної адаптації. Так, наприклад, опитувальник, розроблений К.Роджерсом і Р.Даймондом, дозволяє діагностувати особливості протікання соціальної адаптації. Його стомлений матеріал представлений сто одним твердженням, сформульованим в однині третьої особи, без вживання займенників. Така форма, цілком ймовірно, використовується авторами з метою уникнення впливу «прямого ототожнення». Іншими словами, щоб випробовувані в деяких ситуаціях свідомо, безпосередньо не співвідносили затвердження опитувальника з власними особливостями. Такий прийом вважається формою «нейтралізації» установок піддослідних на соціально-очікувані або відповідні відповіді.

Визначальним фактором у фізичному формуванні індивіда є його соціальність. Будь-які соціальні ролі вимагають використання певних фізичних параметрів, причому, чим важче соціальна діяльність індивіда, тим вище буде ступінь диференціації проявів фізичного. У зв`язку з прискореними темпами соціальних, технологічних і навіть кліматичних модифікацій середовища, від індивіда потрібна швидка адаптація до середовища і життєдіяльності. Саме тому на сучасному етапі формування соціуму по-новому бачиться завдання виховання гармонійно розвинених індивідуумів, що мають високу інтелектуальну і фізичну працездатність. З цією метою розроблені методики, об`єктом дослідження яких є рівні соціальної адаптації індивідів, які можуть виступати в якості як процесу адаптації і як результат.