Соціальна дезадаптація

Соціальна дезадаптація

  - Це повна або часткова втрата суб`єктом здатності адаптуватися до умов соціуму. Тобто це порушення взаємозв`язків людини з середовищем, яке характеризується неосуществимостью ним своєї позитивної соціальної ролі в певних соціальних умовах, відповідної його потенціалу.

Соціальна дезадаптація характеризується кількома рівнями, які відображають її глибину: латентний прояв явищ дезадаптації, дезадаптивние «пертурбації», руйнування раніше сформованих пристосувальнихмеханізмів і зв`язків, що закріпилася дезадаптація.

Соціально-психологічна дезадаптація

Адаптація дослівно означає пристосування. Це одне з найбільш значущих понять в біології. Широко використовується в концепціях, котрі тлумачать відносини індивідів з його оточенням як процесів гомеостатичного урівноваження. Вона розглядається з точки зору двох її спрямувань: адаптація індивіда до зовнішньої новому середовищі і пристосування як формування на цьому базисі нових якостей особистості.

Виділяють два ступені адаптованості суб`єкта: дезадаптація або глибока адаптованість.

Соціально-психологічна адаптація полягає у взаємодії соціального середовища і особистості, що приводить до ідеальному співвідношенню цінностей і цілей групи в загальному і особистості зокрема. В ході такої адаптації здійснюються потреби і прагнення, інтереси особистості, виявляється і формується її індивідуальність, індивід входить у соціально-нове оточення. Підсумком такої адаптації є утворення професійних і соціальних якостей комунікацій, діяльності та поведінкових реакцій, прийнятих в певному суспільстві.

Якщо розглядати пристосувальні процеси суб`єкта з позиції соціально-психологічного процесу включаемость в діяльність, то в якості головних моментів діяльності слід виділити фіксацію інтересу до неї, налагодження контактів з індивідами, які оточують, задоволеність такими відносинами, включення в соціальне життя.

Поняття соціальна дезадаптація особистості позначає зрив процесів взаємодії суб`єкта з навколишнім середовищем, які спрямовані на підтримання балансу всередині організму, між організмом і навколишнім середовищем. Даний термін з`явився порівняно недавно в психології і психіатрії. Застосування поняття «дезадаптація» досить суперечливо і неоднозначно, що можна простежити, головним чином, в оцінюванні місця і ролі дезадаптаційних станів щодо таких категорій як «норма» або «патологія», так як параметри «норми» і «патології» в психології поки ще мало розроблені.

Соціальна дезадаптація особистості - це явище досить різнобічне, в основі якого лежать певні чинники соціальної дезадаптації, що утрудняють соціальне пристосування індивіда.

Фактори соціальної дезадаптації:

• відносна культурно-соціальна депривація (позбавлення необхідних благ або життєвих потреб);
• психолого-педагогічна занедбаність;
• гіперстимуляція новими (за змістом) громадськими стимулами;
• недостатня підготовленість до процесів саморегуляції;
• втрата вже сформованих форм наставництва;
• втрата звичного колективу;
• низький ступінь психологічної готовності до оволодіння професією;
• ломка динамічних стереотипів;
• когнітивний дисонанс, який був викликаний внаслідок розбіжності думок про життя і положенні в реальності;
• акцентуації характеру;
• психопатичне формування особистості.

Таким чином, говорячи про проблеми соціально-психологічної дезадаптації, мається на увазі зміна внутрішніх і зовнішніх обставин соціалізації. Тобто соціальна дезадаптація особистості - це порівняно короткочасне ситуативне стан, яке є наслідком впливу нових, незвичних дратівливих чинників змінилася середовища і сигналізує про порушення балансу між вимогами середовища і психічної діяльністю. Її можна визначити як труднощі, ускладненого будь-якими пристосовними факторами до трансформується умов, яке виражається в неадекватних реакціях і поведінці суб`єкта. Вона є найважливішим процесом соціалізації індивіда.

Причини соціальної дезадаптації

Соціальна дезадаптація особистості не є вродженою процесом і ніколи не виникає спонтанно або несподівано. Її утворення передує цілий поетапний комплекс негативних новоутворень особистості. Також розрізняють 5 значущих причин, що впливають на виникнення дезадаптационного порушення. До таких причин відносять: соціальні, біологічні, психологічні, вікові, соціально-економічні.

Сьогодні більшість вчених вважають першоджерелом відхилень у поведінці соціальні причини. Внаслідок неправильного сімейного виховання, порушення міжособистісного спілкування відбувається так звана деформація процесів накопичення суспільного досвіду. Дана деформація частіше відбувається в підлітковому і дитячому віці через помилкового виховання, поганих взаємин з батьками, відсутність взаєморозуміння, травми психіки в дитячому віці.

До біологічних причин відносять вроджену патологію або травму головного мозку, що впливає на емоційно-вольову сферу дітей. Діти з патологією або перенесеною травмою характеризуються підвищеною стомлюваністю, утрудненням комунікативних процесів, дратівливістю, нездатністю до тривалих і регулярних навантажень, нездатністю проявляти вольові зусилля. Якщо така дитина росте в неблагополучній сім`ї, то це тільки посилює тенденції до девіантної поведінки.

Психологічні причини виникнення обумовлюються особливістю нервової системи, акцентуацією характеру, які при несприятливих обставинах виховання утворюють аномальні риси характеру і патології в поведінці (імпульсивність, висока збудливість, неврівноваженість, нестримність, надмірна активність і ін.)

Вікові причини - це характерні віку підлітка лабільність і збудливість, що прискорюють утворення явищ гедонізму, прагнення до ледарства і безпечності.

До соціально-економічних причин відносять надмірну комерціалізацію суспільства, невеликий прибуток сім`ї, криміналізацію соціуму.

Соціальна дезадаптація дітей

Значимість проблем соціальної дезадаптації дітей визначається ситуацією, що склалася в соціумі. Сучасну ситуацію, яка склалася в суспільстві, слід розглядати як критичну. Останні дослідження показують різке зростання серед дітей таких негативних проявів, як педагогічна занедбаність, відсутність бажання навчатися, затримка психічного розвитку, швидка стомлюваність, поганий настрій, виснаження, надмірна активність і рухливість, відсутність цілеспрямованості в розумової діяльності, проблеми з концентрацією уваги, рання наркотизація і алкоголізація.

Очевидно, що на освіту перерахованих проявів безпосередньо впливають біологічні та соціальні обставини, тісно взаємопов`язані і зумовлені, в першу чергу, трансформуються умовами життєдіяльності дітей і дорослих.

Проблеми соціуму безпосередньо відображаються на сім`ї в цілому і дітей зокрема. Виходячи з проведених досліджень, можна зробити висновок, що сьогодні 10% дітей характеризуються різними відхиленнями у розвитку. Більшість дітей від дитинства і до підліткового віку мають будь-яку хворобу.

На соціальну адаптацію дорослого парубка впливають умови його формування в дитячому та підлітковому віці, його соціалізація в соціальній дитячому середовищі. Тому і виникає суттєва проблема соціальної і шкільної дезадаптації дитини. Головним її завданням є запобігання - профілактика, і корекція, тобто методи, спрямовані на виправлення.

Дезадаптованих дитина - це дитина, яка відрізняється від своїх однолітків з причин проблем з адаптацією в життєвому середовищі, що відбилися на його розвитку, процесах соціалізації, здатності знаходити рішення природним для його віку завданням.

В принципі більшість дітей досить швидко і легко, без особливих труднощів, долають стану дезадаптації, з якими вони зустрічаються в процесі життєдіяльності.

Основними причинами порушення в соціальній адаптації дітей, їх конфліктності можуть бути особливості особистості або психіки, такі як:

• остутсвіе елементарних комунікаційних навичок;
• неадекватність в оцінюванні себе в процесах спілкування;
• завищені вимоги до людей, які їх оточують. Це проявляється особливо гостро в тих випадках, коли дитина інтелектуально розвинений і характеризується розумовим розвитком вище середнього в групі;
• емоційна нестабільність;
• переважання установок, які перешкоджають комунікативним процесам. Наприклад, приниження співрозмовника, прояв своєї переваги, що перетворює спілкування в змагальний процес;
• боязнь спілкування і тривожні стани;
• замкнутість.

Залежно від причин виникнення порушень у соціальній дезадаптації дитина може або пасивно підкорятися виштовхування однолітками зі свого кола, або сам йти озлобленим і з бажанням помститися колективу.

Відсутність комунікаційних навичок є досить значущою перешкодою для міжособистісного спілкування дітей. Навички можна розвинути за допомогою поведінкових тренінгів.

Соціальна дезадаптація часто може проявлятися в агресії дитини. Ознаки соціальної дезадаптації: занижена самооцінка поряд із завищеними вимогами до однолітків і дорослим, відсутність бажання спілкуватися і боязнь спілкування, неврівноваженість, що виявляється в різкій зміні настрою, демонстрації емоцій «на людях», замкнутість.

Дезадаптація досить небезпечна для дітей, так як вона може призвести до наступних негативних наслідків: особистісним деформацій, затримки фізичного і психічного розвитку, можливим дисфункциям мозку, типовим розладів нервової системи (пригніченості, загальмованості або збудливості, агресивності), самотності або самоотчуждению, проблемам у взаєминах з однолітками та іншими людьми, до придушення інстинкту самозбереження, суїциду.

Соціальна дезадаптація підлітків

Процес соціалізації - це введення дитини в соціум. Даний процес характеризується складністю, многофакторностью, разнонаправленностью і слабким прогнозуванням в кінцевому підсумку. Процес соціалізації може тривати все життя. Не варто заперечувати також вплив вроджених якостей організму на особистісні властивості. Адже відбувається становлення особистості тільки в міру включення людини в навколишній соціум.

Одні з обов`язкових умов для формування особистості є взаємодія з іншими суб`єктами, які передають накопичені знання і життєвий досвід. Це здійснюється не за допомогою простого оволодіння суспільними відносинами, а як результат складної взаємодії соціальних (зовнішніх) і психофізичних (внутрішніх) задатків розвитку. І є згуртованість соціально-типових рис і індивідуально-значущих якостей. З цього випливає, що особистість соціально обумовлена, розвивається тільки в процесі життєдіяльності, в зміні дитячого ставлення до навколишньої дійсності. Звідси можна зробити висновок, що ступінь соціалізації індивіда обумовлюється безліччю компонентів, які в поєднанні складають загальну структуру впливу соціуму на окремо взятого індивіда. А наявність певних дефектів в кожному з таких компонентів веде до утворення в особистості соціальних і психологічних якостей, які здатні привести особистість в конкретних обставинах до конфліктних ситуацій з соціумом.

Під впливом соціально-психологічних умов зовнішнього середовища і при присутності внутрішніх чинників у дитини з`являється дезадаптація, що виявляється у вигляді анормального - девіантної поведінки. Соціальна дезадаптація підлітків зароджується при порушеннях нормальної соціалізації і характеризується деформацією референтних і ціннісних орієнтацій підлітків, зниженням значущості референтного характеру і відчуженням, в першу чергу, від впливу педагогів в школі.

Залежно від ступеня відчуженості і глибини утворилися деформацій ціннісних і референтних орієнтацій розрізняють дві фази соціальної дезадаптації. Перша фаза полягає в педагогічної занедбаності і характеризується відчуженням від школи і втратою референтної значущості в школі при збереженні досить високої референтности в сім`ї. Друга фаза більш небезпечна і характеризується відчуженням і від школи, і від родини. Втрачається зв`язок з головними інститутами соціалізації. Відбувається засвоєння перекручених ціннісно-нормативних уявлень і з`являється перший кримінальний досвід в юнацьких угрупованнях. Результатом цього буде не тільки відставання в навчанні, погана успішність, а й зростаючий психологічний дискомфорт, які відчувають підлітки в школі. Це штовхає підлітків на пошук нової, нешкольного середовища спілкування, іншого референтного колективу однолітків, який згодом починає відігравати провідну роль в процесі соціалізації підлітків.

Фактори соціальної дезадаптації підлітків: витіснення з ситуації зростання і розвитку особистості, зневага особистісним прагненням до самореалізації, самоствердження суспільно прийнятним способом. Наслідком дезадаптації буде психологічна ізоляція в комунікативній сфері з втратою відчуття приналежності до властивої їй культурі, переходом на установки і цінності, домінуючі в мікросередовищі.

Незадоволені потреби можуть привести до підвищеної соціальної активності. А вона, в свою чергу, може вилитися в соціальному творчості і це буде позитивним відхиленням, або проявиться в антигромадської діяльності. Якщо вона не знайде виходу, то може спрямуватися на пошуки виходу в пристрасті до спиртних напоїв або наркотиків. У самому несприятливому розвитку - суїцидальна спроба.

Сформована соціальна, економічна нестабільність, критичний стан систем охорони здоров`я та освіти не тільки не сприяє комфортній соціалізації особистості, а й посилює процеси дезадаптації підлітків, пов`язані з проблемами в сімейному вихованні, які ведуть до ще більших аномалій в поведінкових реакціях підлітків. Тому все більше процес соціалізації підлітків набуває негативний характер. Ускладнюється ситуація духовним пресингом кримінального світу і їх цінностей, а не цивільних інститутів. Руйнування основних інститутів соціалізації призводить до зростання злочинності серед неповнолітніх підлітків.

Також на різке зростання кількості дезадаптованих підлітків впливають такі соціальні протиріччя: байдужість в середній школі до паління, відсутність дієвого методу боротьби з прогулами, які сьогодні практично стали нормою шкільного поведінки поряд з триваючим скороченням виховної та профілактичної роботи в державних організаціях і установах, які займаються дозвіллям і вихованням дітей-поповнення неповнолітніх угруповань злочинців за рахунок підлітків, які кинули школу і відстають у навчанні поряд зі зниженням соціальних взаємозв`язків сім`ї з педагогами. Це полегшує встановлення контактів підлітків зі злочинними угрупованнями неповнолітніх, де вільно розвивається і вітається протиправне і девіантна поведінка- кризові явища в соціумі, які сприяють зростанню аномалій в соціалізації підлітків поряд з послабленням виховного впливу на підлітків громадських колективів, які повинні здійснювати виховання і громадський контроль за діями неповнолітніх.

Отже, зростання дезадаптації, девіантних вчинків, підліткової злочинності - це результат глобального соціального відчуження дітей і молоді від суспільства. А це є наслідком порушення безпосередньо процесів соціалізації, які стали носити некерований характер, стихійну спрямованість.

Ознаки соціальної дезадаптації підлітків, пов`язані з таким інститутом соціалізації як школа:

Першою ознакою є неуспішність по шкільній програмі, яка включає в себе: хронічну неуспішність, другорічництво, недостатність і уривчастість засвоєної загальноосвітньої інформації, тобто відсутність системи знань і навичок в навчанні.

Наступна ознака - це систематичні порушення емоційно забарвленого особистісного ставлення до навчання в цілому і деяких предметів зокрема, до педагогів, життєвим перспективам, пов`язаних з навчанням. Поведінка може бути байдуже-байдужим, пасивно-негативних, демонстративно-зневажливим та ін.

Третя ознака - регулярно повторювані аномалії поведінки в процесі шкільного навчання і в шкільному середовищі. Наприклад, пасивно-відмовний поведінку, неконтактність, повна відмова від школи, стійку поведінку з порушенням дисципліни, що характеризується опозиційно-викликають діями і включає в себе активну і демонстративне протиставлення своєї особистості іншим учням, вчителям, зневага до прийнятих в школі правилам, вандалізм в школі .

Корекція соціальної дезадаптації

У дитячому віці основними напрямками корекції соціальної дезадаптації особистості повинні бути: розвиток комунікаційних навичок, гармонізація міжособистісного спілкування в сім`ї і в колективах однолітків, коригування деяких властивостей особистості, що перешкоджають спілкуванню або трансформація проявів властивостей таким чином, щоб в подальшому вони не могли негативно впливати на комунікаційну сферу, коригування самооцінки дітей для наближення її до нормального.

В даний час особливою популярністю в корекції соціальної дезадаптації користуються тренінги: психотехнічні ігри, спрямовані на розвиток різних функцій психіки, які пов`язані з трансформаціями в свідомості, і рольової соціально-психологічний тренінг.

Даний тренінг спрямований на вирішення внутрішніх протиріч суб`єкта в умовах відпрацювання певних навичок виконання конкретних соціальних функцій (формування і закріплення потрібних соціальних і культурних норм). Тренінг проходить у вигляді гри.

Основні функції тренінгу:

• навчальна, яка полягає в розвитку навичок і умінь необхідних для навчання, таких як: увага, пам`ять, відтворення отриманої інформації, навички володіння іноземною мовою;
• розважальна, служить для створення більш сприятливої атмосфери на тренінгу, яка трансформує навчання в захоплюючу і цікаве пригода;
• комунікативна, яка полягає у встановленні емоційних контактів;
• релаксационная - спрямована на зняття емоційної напруги;
• психотехнічна, характеризується формуванням навичок для підготовки свого власного фізіологічного стану з метою отримання більшого обсягу інформації;
• профілактична, спрямована на запобігання небажаної поведінки;
• розвиваюча, що характеризується розвитком особистості з різних сторін, розвитком рис характеру за допомогою програвання всіляких можливих ситуацій.

Соціально-психологічний тренінг полягає в специфічному психологічному впливі, яке засноване на активних способах роботи в групах. Він характеризується інтенсивністю підготовки індивіда до більш повноцінної і активного життя. Суттю тренінгу є спеціально організоване навчання з метою самовдосконалення особистості індивіда. Він спрямований на вирішення таких завдань, як: освоєння соціально-педагогічних знань, формування здібностей пізнання себе та інших, примноження уявлень про свою значущість, формування різноманітних здібностей, умінь, навичок.

Тренінг - це цілий комплекс послідовних занять з однією групою. Завдання і вправи підбираються для кожної групи індивідуально.

Профілактика соціальної дезадаптації

Профілактика - це ціла система соціально, економічно, гігієнічно спрямованих заходів, які проводяться на державному рівні, окремими індивідами і суспільними організаціями для забезпечення більш високого ступеня здоров`я населення і запобігання захворюванням.

Профілактика соціальної дезадаптації - це науково обумовлені і своєчасні дії, які спрямовані на попередження потенційних фізичних, соціокультурних, психологічних зіткнень у окремих суб`єктів, що належать групі ризиків, збереження та захист здоров`я людей, підтримку в досягненні цілей, розкриття внутрішнього потенціалу.

Концепція профілактики полягає в тому, щоб уникнути певних проблем. Для вирішення даного завдання слід усунути вже існуючі чинники ризику і збільшити захисні механізми. Існує два підходи в профілактиці: один спрямований на індивіда, інший - на структуру. Для того щоб ці два підходи були максимально ефективними слід використовувати їх в комплексі. Всі профілактичні заходи повинні бути спрямовані на населення в цілому, на певні групи і на окремих індивідів, які перебувають під загрозою.

Існує первинна, вторинна і третинна профілактика. Первинна - характеризується спрямованістю на запобігання виникненню проблемних ситуацій, на ліквідацію негативних факторів і несприятливих умов, які викликають певні явища, а також на збільшення стійкості індивіда до дії таких факторів. Вторинна - покликана розпізнавати ранні прояви дезадаптивних поведінки індивідів (існують певні критерії соціальної дезадаптації, що сприяють ранньому виявленню), його симптомів і зменшувати їх дії. Такі профілактичні заходи приймаються по відношенню до дітей з груп ризиків прямо перед появою проблем. Третинна - полягає в проведенні заходів на стадії вже з`явилася хвороби. Тобто дані заходи вживаються для ліквідації вже виниклої проблеми, однак поряд з цим, вони також спрямовані і на попередження виникнення нових.

Залежно від того, якими причинами була викликана дезадаптація, розрізняють наступні типи профілактичних заходів: нейтралізують і компенсуючі, заходи, спрямовані на запобігання появи ситуацій, що сприяють виникненню дезадаптаціі- ліквідації таких ситуацій, контроль проведених профілактичних заходів і його результатів.

Ефективність профілактичної роботи з дезадаптованими суб`єктами в більшості випадків має залежність від наявності розвиненої і комплексної інфраструктури, яка включає в себе такі елементи: кваліфіковані фахівці, фінансова та організаційна підтримка з боку контролюючих та державних органів, взаємозв`язок з науковими підрозділами, спеціально створене соціальний простір з метою рішення дезадаптивних проблем, в якому повинні розвиватися свої традиції, способи роботи з дезадаптованими людьми.

Основною метою соціальної профілактичної роботи повинна служити психологічна адаптація і її кінцевий результат - успішне входження в соціальний колектив, виникнення відчуття впевненості у взаєминах з членами колективної групи і задоволеність власним становищем в такій системі відносин. Таким чином, будь-яка профілактична діяльність повинна бути цілеспрямована на особистість як суб`єкта соціальної адаптації та полягати в збільшенні його адаптивного потенціалу, на середу і на умови найкращого взаємодії.