Самооцінка дитини

самооцінка дитини

- Це відношення малюка до себе, своїм суб`єктивним можливостям, здібностям, рисам характеру, вчинків і особистісних якостей. Саме від її адекватності залежать практично всі життєві досягнення, успішність в навчанні і міжособистісна взаємодія. Вона зароджується в дитинстві і надалі проявляє значний вплив на доросле життя дітей, їх поведінку, ставлення до себе і подій, навколишнього соціуму. Першочерговим завданням батьків поряд з вихованням, навчанням і турботою про малюка є формування адекватного самооцінювання і відповідного нормі почуття власної гідності.

Самооцінка у дітей дошкільного віку

індивід стає особистістю завдяки наявності цілого ряду умов. Самооцінка вважається одним з найбільш істотних з них. Вона розвиває у дитини потреба відповідати не тільки рівнем навколишнього соціуму, а й мірою суб`єктивних особистісних оцінок. Адекватно сформована самооцінка дитини старшого дошкільного віку - це не просто знання самого себе, і не сума окремих якостей, а детерміноване відношення до себе, що передбачає осягнення особистості як деякий стійкий об`єкт.

Самооцінювання - це центральна ланка в ланцюзі довільній саморегуляції, обумовлює спрямованість і ступінь активності особистості, її ставлення до середовища, соціуму, самому собі. Вона являє собою досить складний психологічний феномен.

Самооцінка залучена в безліч взаємозв`язків і взаємовідносин з психічними новоутвореннями особистості. Вона виступає важливою детермінантою всіх видів діяльності і комунікацій. Уміння оцінювати себе бере свій початок з раннього дитинства, а її подальше формування та вдосконалення здійснюється протягом усього життя суб`єкта.

Адекватне самооцінювання дозволяє зберегти незмінність особистості незалежно від змін умов і обставин, при цьому, забезпечуючи здатність залишатися самим собою. Сьогодні все більш очевидним стає вплив самооцінки дитини дошкільного віку на його вчинки і міжособистісні контакти.

Старший дошкільний вік характеризується періодом усвідомлення малюком самого себе, власної мотивації і потреб в середовищі людських взаємин. А тому досить важливо в даний час залежить базис для утворення адекватної самооцінки, що в подальшому дозволить дитині правильно оцінювати себе, реально представляти свої можливості і сили, самостійно визначати цілі, завдання та напрямки.

У дошкільному віці малюк починає усвідомлювати сам факт свого існування. Формування істинної самооцінки починається з реалістичного оцінювання дітьми власних умінь, підсумків діяльності та певних знань. У цей період малята менш об`єктивно можуть оцінити якості своєї особистості. Вони схильні переоцінювати себе внаслідок того, що значущі дорослі переважно позитивно їх оцінюють. Саме від оцінки дорослого індивіда багато в чому залежить оцінювання малюком самого себе. Занижене оцінювання чинить негативний вплив. А завищені оцінки спотворюють судження дітей про власний потенціал в сторону перебільшення. Однак поряд з цим позитивні оцінки відіграють позитивні ролі в діяльності.

Тому, від оцінного впливу значущих дорослих індивідів багато в чому залежить правильність уявлень дошкільням власних дій. Одночасно з цим, повністю сформований бачення себе дозволяє маляті ставитися більш критично до оцінок навколишнього соціуму.

Особистісна внутрішня позиція малюків дошкільного віку щодо інших осіб обумовлюється усвідомленням персонального «Я», своїх вчинків, поведінки і зацікавленістю світом дорослих. У цьому віці малюк вчиться відокремлювати свою особистість від оцінки інших. Осягнення дошкільнятами кордонів власних можливостей відбувається не тільки завдяки спілкуванню з дорослими людьми або ровесниками, а й особистим практичним навичкам. Маленькі індивіди з завищеним або заниженим оцінюванням себе є більш вразливими і чутливими до оціночних суджень дорослих, внаслідок чого досить легко піддаються їх впливу.

Значну роль в розвитку адекватного уявлення дітей про самих себе грає взаємодія з однолітками. Здатність бачити себе за допомогою очей однолітків розвивається завдяки обміну між ними оціночними впливами і одночасно з цим з`являється певне ставлення до інших дітей. Здатність дошкільника аналізувати наслідки своєї діяльності прямо пропорційно залежить від його здатності аналізувати результати інших дітей. Саме в комунікаційному взаємодії виробляється вміння оцінювати іншого індивіда, яке стимулює формування самооцінки.

Дошкільнятам багатий досвід особистої діяльності допомагає оцінювати критично впливу однолітків. Серед дітей існує ціннісна система, яка обумовлює їх взаємні оцінки.

Оцінювання себе дошкільнятами відбувається трохи важче, ніж ровесника. До однолітка він більш вимогливий і тому оцінює його набагато об`єктивніше. Самооцінювання дошкільника досить емоційно, внаслідок чого, часто позитивно. Самооцінки негативного характеру зустрічаються дуже рідко.

Самооцінювання у малюка старшого дошкільного віку часто неадекватне (в основному завищене). Це відбувається внаслідок того, що малюкові важко відокремити персональні здібності від своєї особистості в цілому. Малюки не можуть визнати, що вони щось роблять гірше інших, адже для них це буде означати визнання в тому, що самі вони гірше інших.

Згодом самооцінка дитини старшого дошкільного віку змінюється в бік адекватності, і більш повноцінно відображають його потенціал. Спочатку вона проявляється в продуктивних видах діяльності або в іграх з конкретними правилами, в яких наочно можна продемонструвати і зіставляти власні досягнення з результатами інших дітей. Грунтуючись на реальних опорах, наприклад, на власних малюнках, дошкільнятам простіше правильно оцінити себе. Ігровий процес є своєрідною школою суспільних відносин, що моделює поведінку дошкільнят. Саме в ігрових процесах формуються основні новоутворення даного періоду.

Підводячи підсумки, слід зробити висновок, що для формування адекватної самооцінки дошкільників важлива діяльність, в яку втягнутий малюк і оцінювання його досягнень, успіхів значущими дорослими і однолітками.

Самооцінка дитини молодшого шкільного віку

Самооцінка є найважливішим особистісним утворенням, що робить значний вплив на всі сфери життєдіяльності суб`єкта і виступаючим найважливішим балансиром діяльності, який сприяє саморозвитку. Від характерних самооцінки прямо пропорційно залежить ступінь домагань, взаємовідношення суб`єкта з оточуючими індивідами і його активність.

Для відчуття себе щасливим, формування здатності краще пристосовуватися і перемагати труднощі, малюкові необхідно мати позитивне бачення себе і адекватну самооцінку.

Так як самооцінка закладається в ранньому дитячому віці, а продовжує формуватися в шкільному, вона в цьому періоді добре піддається впливу і корекції. Ось тому батькам, вчителям та іншим дорослим, які працюють з малюками молодшого шкільного віку, необхідно знати і брати до уваги всі закономірності, характерні особливості освіти самооцінки, а крім цього, шляхи розвитку нормальної (адекватної) самооцінки і позитивної «Я» -концепції в цілому.

У молодшому шкільному періоді все більшу роль для розвитку малюка набуває його комунікаційне взаємодія з ровесниками. Під час спілкування дітей з однолітками не тільки більш ефективно здійснюється когнітивно-предметна діяльність, але і виробляються стрижневі навички міжособистісного взаємодії і морально-етичної поведінки. Спрямованість до ровесникам, тяга до спілкування з ними робить колектив однолітків для школяра неймовірно ціннісним і привабливим. Можливістю бути в дитячому колективі вони дуже дорожать. Саме від якісності спілкування з ровесниками залежить спрямованість його розвитку. Звідси випливає, що міжособистісна взаємодія в колективі вважається одним з найважливіших факторів, що розвивають особистість і виробляють адекватну самооцінку. Однак не варто забувати і про внесок батьківського правильного заохочення і грамотної похвали в формування нормального самооцінювання у дитини.

Шкільна група, що має неблагополучну позицію в системі міжособистісних відносин класу, володіє схожими характеристиками. Діти в таких групах мають проблеми в спілкуванні з ровесниками, характеризуються нелагідність, що може виражатися в забіякуватості, надмірної запальності, мінливості, грубості, примхливості або в замкнутості. Нерідко таких малюків відрізняє схильність до ябедничества, зазнайству, жадібності, неакуратність і неохайність.

Діти, які користуються популярністю у однолітків, характеризуються набором загальних рис. Вони мають врівноважений характер, товариські, виділяються ініціативністю, активністю і багатою фантазією. Більшість таких малюків досить добре вчиться.

В ході навчально-виховного процесу, у дітей потроху підвищується критичність, вибагливі і вимогливість до себе. Дитина в першому класі переважно позитивно оцінює власну навчальну діяльність, а ось невдачі і неуспіх пов`язує з об`єктивними причинами і обставинами. Діти другого, а особливо третього класу більш критично ставляться до власної особистості, при цьому роблять предметом оцінювання не тільки хорошу поведінку, а й погані дії, не тільки успішність, але і неуспіхи в навчанні.

Протягом навчання в початкових класах значення відміток для дітей суттєво видозмінюється, при цьому вони знаходяться в прямо-пропорційній залежності від мотивації навчання, від вимог, які вони самі до себе пред`являють. Ставлення малюків до сприйняття їх досягнень і успіхів все сильніше зв`язується з потребою мати більш справедливі подання про власну особистість. Звідси випливає, що роль шкільних оцінок не укладається тільки в тому, що вони повинні впливати на когнітивну діяльність дитини. Викладач, оцінюючи знання молодших школярів, по суті, одночасно з цим оцінює і особистість дитини, його потенціал і місце серед інших. Тому саме таким чином оцінки сприймаються малюками. Орієнтуючись на позначки викладача, діти самі поділяють себе і однокласників на відмінників, середніх і слабких учнів, старанних або не дуже, відповідальних або не зовсім, дисциплінованих чи ні.

Основний напрямок у формуванні самооцінки полягає в поетапне виділення малюками окремих якостей з деяких видів діяльності та поведінки, їх узагальненні та розумінні спочатку в якості характерних особливостей поведінки, а потім в якості порівняно постійних якостей особистості.

Діти не з`являються в цьому світі вже з певним ставленням до себе. Їх самооцінка, як і інші характерні особливості особистості, формується в ході виховання, в якому головна роль відводиться сім`ї та школі.

Самооцінка у дітей і підлітків

Для всіх людей самооцінка є найважливішим критерієм, який дозволяє особистості розвиватися правильно. А в пубертатному періоді її значимість ще більше зростає. У разі наявності адекватної самооцінки підлітка, його шанси на успіх збільшуються. Які критерії адекватності? Якщо підліток здатний оцінити власний потенціал об`єктивно, якщо він в змозі усвідомити, яке положення він займає в групі однолітків і в соціумі в цілому. На жаль, не всі батьки усвідомлюють важливість самооцінки і її рівня для особистісного зростання, розвитку, подальшої успішності дітей. Тому вони не намагаються зрозуміти, як правильно виховувати дитину, щоб у нього самооцінка була адекватною.

У самому ранньому дитинстві самооцінювання у малюка знаходиться на належному рівні. Однак поступово дорослішає, він починає розуміти, що для своїх батьків найголовніше істота, а світ він вважає створеним для себе. Звідси і з`являється завищена самооцінка. До досягнення малюком шкільного віку самооцінка більш-менш адекватна, так як він стикається з реальністю навколишнього середовища і починає усвідомлювати, що він у всесвіті далеко не єдиний і розуміє, що інших дітей теж люблять. Тільки, коли діти досягають середнього шкільного віку, виникає потреба корекції і формування адекватної самооцінки у них, так як у деяких вона може просто зашкалювати вгору, а у інших - вниз.

У ранньому дитячому віці на розвиток у малюка самооцінювання впливали, в основному, батьки, вихователі та вчителі. У більш старшому шкільному віці на передній план виходять ровесники. В цьому періоді гарні оцінки відіграють другорядну роль, а стають більш важливими особисті якості, такі як товариськість, вміння висловлювати свою точку зору або відстоювати позиції, здатність дружити і т.д.

У цьому віці дорослі повинні допомогти підлітку правильно трактувати його бажання, почуття, емоції, акцентувати увагу на позитивних рисах характеру і позбутися від негативних якостей особистості. Тому виділяти тільки успішність - не є правильним.

У дітей середнього шкільного віку самооцінка може характеризуватися полярністю, що виражається в крайнощах. Так, наприклад, у дитини-лідера класу самооцінка буде надмірно завищеною, а у дитини-аутсайдера - дуже низької.

Для формування адекватної самооцінки або корекції вже існуючої завищеною або заниженою, батькам потрібно надавати дитині допомогу і підтримку. Вони повинні довіряти своїм дітям і ставитися до них справедливо. Стежити за тим, щоб в вихованні простежувалися подвійні стандарти. Підлітку потрібно повагу батьків. Дорослим рекомендується уникати тотального контролю над дитиною, але в той же час слід проявляти щирий інтерес до його захопленням. Також потрібно поважати думку і позицію своєї дитини.

Рівень домагань і самооцінка підлітків-старшокласників є результатом взаємин з ровесниками. Якщо підліток - лідер за характером або, навпаки, аутсайдер, то очікувати формування у нього адекватної самооцінки не слід. Фаворити класу мають здатність перетворювати власні недоліки і помилки в гідності, тим самим подаючи приклад іншим дітям. Це підносить їх на значну висоту, але ж падати з неї рано чи пізно доведеться, що буде дуже боляче для підлітка. Тому до дитини потрібно постаратися донести, що трохи здорової самокритичності йому не завадить. Батьки повинні чітко усвідомлювати, що незаслужена або надмірна похвала веде безпосередньо до появи нарцисизму.

Низька самооцінка у дитини може формуватися завдяки впливу сімейного виховання, однолітків, нерозділеного кохання, надлишкової самокритичності, невдоволення собою або незадоволення зовнішністю. Дуже часто такі діти схильні до відходу з будинку або схильні до думок про суїцид. Тому такому підлітку життєво необхідна підвищена увага, повага і любов близьких. У ситуаціях, коли його поведінку заслуговує на критику, іноді все ж батькам рекомендується утриматися від неї. І, навпаки, слід акцентувати увагу на всіх його позитивних якостях і добрі вчинки. Підліток з заниженою самооцінкою повинен знати, що він заслуговує на схвалення, похвали і поваги.

Діагностика самооцінки дітей

Засоби, за допомогою яких сучасна психодіагностика виявляє рівень самооцінки і самосвідомості дітей, діляться на формалізовані і малоформалізованние методики. До перших методів відносять тести, різні опитувальники, проективні техніки, психофізіологічні методики. Для формалізованих методів діагностики характерна об`єктивізація процесу дослідження (точне дотримання інструкції, строго встановлені прийоми пред`явлення матеріалу для діагностики, невтручання психолога в діяльність діагностується особистості та ін.). Також для даного методу властива стандартизація, т. Е. Визначення одноманітності проведення обробки результатів дослідження, надійність і валідність. Формалізовані методики дозволяють скласти діагностичний портрет особистості в максимально стислі терміни. Результати таких методик оформлені відповідно зі спеціалізованими вимогами, що дозволяє кількісно і якісно порівняти випробовуваних між собою.

До малоформалізованним методикам відносять спостереження, розмова, аналіз продуктів діяльності. Такі методики дають дуже важливу інформацію про досліджуваному процесі або явищі, особливо тим, які практично не піддаються об`єктивізації. Слід зазначити, що ці методики досить трудомісткі, а результативність їх обумовлена професіоналізмом діагноста. Тому малоформалізованние діагностичні методики повинні застосовуватися спільно з формалізованими методиками.

У дітей дошкільного віку виявити рівень самооцінки можна за допомогою різноманітних ігор. Наприклад, гра «Ім`я» дозволяє отримати інформацію про самооцінку дитини. Вона полягає в тому, що малюкові пропонують придумати собі нове ім`я, яке він би хотів мати або, на вибір, залишити своє. Якщо дитина вибирає нове ім`я, слід задати йому питання, чому він хотів би змінити своє ім`я. Досить часто відмова малюка від власного імені свідчить про те, що він незадоволений собою і хоче стати краще. В кінці гри потрібно запропонувати дитині промоделювати будь-які дії з власним ім`ям. Наприклад, сказати його більш м`яко або сердито.

Досить поширеною вважається методика діагностики самооцінки, розроблена Дембо-Рубінштейн та модифікована А. Прихожан. Вона заснована на прямому оцінюванні школярами деяких особистих якостей, наприклад, здоров`я, властивості характеру, різні здібності і т.д. Досліджуваним дітям пропонується відзначити певними знаками рівень розвиненості у них певних якостей на вертикальних лініях і бажаний рівень розвитку аналогічних. Перша шкала покаже рівень самооцінки, який є у дітей на даний момент, а друга - рівень їх домагань.

Однією з найбільш популярних методик дослідження самооцінки дітей є тест «Драбинка», який може проводитися в індивідуальній та груповій формі. Існує кілька варіацій даної методики. Так, наприклад тест «Драбинка» в інтерпретації С. Якобсона і В. Щура включає в себе сім ступенів і окремі фігурки в формі хлопчика і дівчинки, вирізані з щільного паперу або картону. Дана варіація тесту спрямована не тільки на діагностику ступеня самооцінки малюка, але і на виявлення особистих домагань. Модифікація методики, розроблена Я. Коломенської і М. Лісіна, складається з зображення на аркуші паперу драбинки, тільки вона складається з шести ступенів. Дитина повинна сама визначити своє місце на цій драбинці і припустити те місце, куди його визначають інші.

Занижена самооцінка у дитини

Низька самооцінка у дитини заважає йому налагоджувати соціальні контакти з ровесниками і однокласниками. Вона перешкоджає успішному оволодінню новими вміннями. Адже якщо малюк щось зробив невдало кілька разів, він більше не буде пробувати, так як буде впевнений, що у нього не вийде. Підлітки з низькою самооцінкою схильні вважати, що вони нікому не потрібні, внаслідок чого можуть здійснювати суїцидальні спроби.

Найчастіше на формування низької самооцінки в дитячому віці основний вплив має неправильне сімейне виховання.

До основних причин, що сприяють зниженню самооцінки у дітей відносять:

• непривабливу зовнішність;
• зовнішні дефекти зовнішності;
• недостатній рівень розумових здібностей;
• неправильне виховання батьками;
• неповажне ставлення старших дітей в сім`ї;
• невдачі або промахи в житті, які малюк приймає близько до серця;
• фінансові проблеми, внаслідок яких малюк проживає в гірших умовах, в порівнянні з однокласниками;
• хвороба, внаслідок якої малюк може вважати себе збитковим;
• зміна місця проживання;
• неблагополучна або неповна сім`я;
• агресія в родині.

Нерідко розпізнати у дітей низьку самооцінку можна по згадуваним ними фразами, наприклад, «у мене не вийде». Для виявлення проблем з самооцінкою у дитини слід звернути пильну увагу на те, як він поводиться при взаємодії з ровесниками.

Виявити проблему заниженої самооцінки можуть допомогти психологічні тести, які засновані на уявленні дитиною самого себе. Наприклад, можна попросити малюка намалювати себе. Авто-малюнок може багато розповісти про дитину і його переживаннях. Надто похмурі кольори і непоказний чоловічок вважаються ознакою того, що причини для занепокоєння все-таки існують. Щоб підтвердити припущення або спростувати його, попросіть дитину намалювати всіх членів вашої родини і себе самого. Якщо він зобразить себе непропорційно маленьким у порівнянні з іншими членами, то дитина однозначно страждає низькою самооцінкою.

Завищена самооцінка у дитини

Самооцінка дітей починає вироблятися з раннього дитинства. На її формування впливають, перш за все, батьки, вихователі та навколишні діти. У дошкільному віці вже можна зрозуміти, яка самооцінка у малюка, виходячи з його дій і вчинків.

Самооцінка вважається компонентом самосвідомості і включає в себе, одночасно з поданням про себе, оцінку індивідом власних фізичних якостей, здібностей, морально-етичних якостей і дій.

Завищена самооцінка є неадекватно завищеними оцінюванням себе малюком. Такі діти прагнуть завжди і в усьому бути першими, вимагають, щоб вся увага дорослих їхнє, вони вважають себе набагато краще за інших, часто ця думка може бути нічим не підкріплено.

Завищену самооцінку може викликати низький оцінювання його вчинків ровесниками, а занижену самооцінку - слабка психологічна стійкість.

На завищення самооцінки можуть впливати не тільки близькі люди і навколишній соціум, а й характер дитини, властивості його особистості.

Діти, що мають завищену самооцінку, характеризуються порівняльної обмеженістю в оволодінні видами діяльності і високу спрямованість на комунікаційне взаємодія, причому, часто, воно буває малозмістовним.

Якщо дитина надмірно агресивний, то це свідчить про крайню самооцінці. Це означає, що вона може бути або дуже низької, або надто завищеною.

Приблизно з 8-річного віку малюки починають оцінювати свою успішність в різних сферах самостійно. Найбільш значимими факторами для них є шкільна успішність, зовнішній вигляд, фізичні здібності, соціальне прийняття і поведінку. Поряд з цим шкільна успішність і поведінка є найбільш важливим для батьків, а інші три фактори - для однолітків.

Підтримка батьків і прийняття малюка, його прагнень і захоплень найбільшою мірою впливають на формування адекватного рівня загальної самооцінки, а шкільна успішність і ряд інших факторів, значимі лише для самооцінювання здібностей.

Як підвищити самооцінку дитини

Абсолютно всі батьки мріють про те, що у їх чада самостійно виробиться адекватна самооцінка. Однак вони забувають, що на 90% формування адекватної самооцінки в дошкільному віці залежить саме від їх поведінки і моделі виховного впливу. У той же час далеко не всі батьки здатні самі оцінити себе адекватно.

Якщо вас хвилює питання, як підняти самооцінку у дитини, то в першу чергу вам слід звернути увагу на свою поведінку по відношенню до дитини. Чи часто ви його хвалите і хваліть взагалі, яким чином і за що, як критикуєте. Запам`ятайте - і хвалити і лаяти дитини можна тільки за його вчинки, дії, досягнення, а не за зовнішність і властивості особистості. Якщо ви помітили у малюка перші ознаки низької самооцінки, то не нехтуйте похвалою. Хваліть його навіть за самі крихітні перемоги, досягнення і правильні дії. Часто дії, які дитина вважає правильними, не завжди будуть здаватися вам такими. Тому постарайтеся вникнути в логіку мотивації вчинку дитини. Запам`ятайте, що чим частіше малюк буде досягати успішності в малому, тим швидше він повірить в свої сили і перейде до великих звершень. Ви просто постарайтеся чітко донести інформацію про те, що існують прості речі, перемагає без особливих зусиль, і складні, для перемоги над якими потрібно докласти більше зусиль. Якщо у дитини щось не виходить, покажіть йому свою віру в нього і вселити в нього впевненість, що при подальших спробах все вийде.

Як підняти самооцінку у дитини? Не заважайте дитині проявляти ініціативу і хваліть, коли він робить перші кроки в новій для себе діяльності. Намагайтеся завжди підтримувати його під час будь-яких невдач. Якщо у нього щось не виходить, то допоможіть, проте не робіть всю роботу за нього. Ставте тільки посильні завдання перед дитиною. Не варто в п`ять років малюка змушувати варити борщ, але і в 13 років довірити дитині тільки налити сік з пакету - це мало.

Пам`ятайте, що всі ваші слова, вчинки і виховні моменти впливають на становлення особистості і формування самооцінки, від якої залежить подальша успішність індивіда в дорослому житті і ефективність побудови міжособистісних відносин.