Синдром емоційного вигорання

Синдром емоційного вигорання - це стан виснаження людини за різними рівнями: розумовому, психоемоційному, фізичному. Синдром емоційного вигорання може розвинутися внаслідок хронічного стресу, що виникає, в основному, в трудовій сфері.

Людина вже з ранку прокидається розбитим, насильно змушує себе йти на роботу. Під час робочого дня знижується його працездатність, продуктивність. Тим більше, коли робочий день був завантажений до межі і, здається, що нічого не встигнеш. В результаті відчувається якась безнадія, виявляється образа і небажання працювати, втрачається інтерес до всього навколишнього. Пред`являються претензії до навантаження, недостатнього винагороди за проведену роботу.

Синдрому емоційного вигорання піддаються люди, пов`язані функціональними обов`язками з обслуговування людей і частим контактом з ними. Це такі професії як педагоги, лікарі, вихователі дитячих установ, соціальні працівники, менеджери та інші.

Синдром емоційного вигоряння причини

Існує кілька причин вигоряння. Основна з них пов`язана перш за все з трудовою діяльністю, де людина перевантажена і не відчуває достатньої оцінки своєї праці, в повному розумінні «згоряє» на робочому місці, забуваючи про особисті потреби.

Синдрому емоційного вигоряння найчастіше схильні медичні працівники: лікарі і медсестри. Постійно спілкуючись з хворими, лікар приймає на себе скарги, роздратованість, а іноді і агресивність пацієнтів. Багато з медпрацівників намагаються звести між собою і відвідувачем психологічний бар`єр, щоб абстрагуватися від негативних емоцій, уникаючи синдрому емоційного вигорання.

Багато що залежить і від характеру людини, її ставлення до функціональних обов`язків, включаючи його обов`язковість або її відсутність. Іноді ми самі покладаємо на себе непомірний коло обов`язків, не передбачених посадовою інструкцією, недовірою до оточуючих співробітникам, бажанням тримати все під своїм контролем. Несвоєчасне відпустку або відсутність вихідних також завдає непоправної шкоди психоемоційного стану людини.

Синдром емоційного вигоряння і його причини - це недосипання, відсутність підтримки з боку близьких, невміння відпочивати, розслаблятися. Часто причиною даного стану можуть стати травми, як фізичні, так і психологічні.

Синдром емоційного вигоряння симптоми

Симптоматика захворювання проявляється не відразу, а поступово. Варто відразу ж звернути увагу на попереджувальні сигнали, відповідні синдрому емоційного вигорання. Треба якомога раніше переглянути свій психоемоційний поведінку, вчасно його скорегувати, щоб не доводити себе до нервового зриву.

Першими симптомами синдрому емоційного вигорання можуть бути часті головні болі, загальна втома, фізичне виснаження, безсоння. Порушуються увагу і пам`ять. Виникають проблеми з серцево-судинною системою (тахікардія, артеріальна гіпертензія). Невпевненість в собі, незадоволеність оточуючими, істерика проявляються в період депресії, байдужості до рідних і близьких, життя наповнюється суцільним негативом.

Синдром емоційного вигоряння робить організм людини вразливим для багатьох хвороб, особливо хронічних, таких як бронхіальна астма, псоріаз та інші.

Щоб впоратися з проблемами, нібито полегшити свій емоційний стан, деякі починають зловживати спиртними напоями, звикають до наркотиків, збільшують кількість сигарет, що викурюються за день.

Велике значення мають емоційні симптоми. Іноді це недолік або надмірне стримування емоцій, відхід у себе, песимізм, почуття покинутості й самотності. Або ж навпаки, дратівливість і агресивність, істерики, надривні ридання, нездатність зосередитися. З`являється відчуття, що робота нездійсненна, марна. Співробітник може не бути на роботу без обґрунтованих причин, з часом не відповідати займаній посаді.

Існують і соціальні симптоми синдрому емоційного вигорання. Бракує часу і бажання зайнятися цікавою справою після роботи. Обмеження контактів, відчуття нерозуміння іншими, відчуття нестачі уваги з боку близьких.

Синдром емоційного вигоряння стадії

Слід звернути увагу на теорію Дж. Грінберга про емоційний вигорання, розвиток якого він ділить на п`ять стадій:

Перша - задоволення працівника своєю трудовою діяльністю, але з повторюваними робочими стресами, що зменшують фізичну енергію.

Друга - проявляються порушення сну, втому, зменшується інтерес до роботи.

Третя - робота без вихідних і відпустки, переживання, схильність хворобам.

Четверта - посилення незадоволеністю собою і роботою, розвиток хронічних захворювань.

П`ята - психоемоційні і фізичні проблеми провокують розвиток захворювань, які можуть загрожувати життю людини.

Синдром емоційного вигорання педагогів

Педагоги, також як і медики, складаються в групі ризику емоційного вигорання в перших рядах. Тому дуже важливо виявити симптоми синдрому вигоряння на перших стадіях розвитку. У педагогів, внаслідок щоденного спілкування з учнями та їх батьками, настає відчуття постійної втоми навіть вранці, фізичної, емоційної виснаженості, що викликається напруженою роботою. Трудова діяльність, обмежена уроком, педагогічне навантаження, обумовлена розкладом, як і відповідальність перед керівництвом, є провокаторами виникнення нервових стресів. Часті головні болі, безсоння, різке збільшення або зниження ваги, розлади шлунково-кишкового тракту, сонливість протягом усього дня - ось невеликий перелік незручностей, супутніх емоційного вигорання педагога.

Наступною складовою синдрому емоційного вигорання є деперсоналізація, тобто бездушне ставлення до учнів, іноді межує з агресивністю, байдужість, формальність, небажання перейнятися проблемами дітей. В результаті з`являється спочатку приховане роздратування, потім явне, що доходить до конфліктних ситуацій. Іноді спостерігається відхід в себе, обмеження контактів з друзями та колегами.

При розвитку синдрому емоційного вигорання педагогів велику роль відіграють як зовнішні, так і внутрішні чинники. Зовнішні чинники - це висока відповідальність за навчальний процес і результативність виконаної роботи, нестача обладнання, психологічна атмосфера, особливо, якщо в класі є діти з важким характером або затримкою психічного розвитку. Внутрішні чинники - емоційна віддача, дезорієнтація особистості.

У педагогів спостерігається також підвищена агресивність, ворожість до близьких людей, колег. Спостерігаються приклади фізичної агресії до конкретної особи. При непрямої агресії (злісні розмови, плітки) можуть спостерігатися вибухи люті, крики, биття по столу, які не спрямовані конкретно на кого-небудь.

При яскраво вираженому синдромі емоційного вигорання простежується негативна манера поведінки, в основному до керівництва навчального закладу. Підозрілість і недовіра до оточуючих, гнів і образа на весь світ.

Діагностика синдрому емоційного вигорання

При визначенні стадії розвитку синдрому емоційного вигорання враховуються такі чинники: наявність симптомів вигоряння, соматичних жалоб- наявні хронічні захворювання, психічні розлади, порушення сну, вживання транквілізаторів і алкоголю. Мають значення і показники незадоволеності собою, своїми обов`язками, посадою. Яскраво виражена стан емоційного тупика, як ніби-то людину загнали в кут. Його енергетика спрямована більшою мірою на себе, проявляючи стан тривоги, розчарованості в собі і обраної професії. Людина стає образливим, грубим, примхливим. Якщо на роботі доводиться стримуватися, то вдома напади гніву, люті, неадекватність поведінки вихлюпуються на членів сім`ї.

Синдром емоційного вигоряння лікування

Проблеми, що виникають в процесі емоційного вигорання, ставлять під загрозу здоров`я людини, його відносини з оточуючими, роботу. І це обов`язково потрібно виліковувати, відновлюючи баланс сил, знаходячи підтримку близьких і, обов`язково, приділити увагу собі, своєму психоемоційного стану.

Перш за все «зупинитися», заспокоїтися і переглянути своє життя, свої емоції, поведінку. Може бути, відмовитися від тієї рутинної роботи, яка не приносить задоволення, радості, результативності. Або змінити місце проживання, щоб нові завдання відвернули людини від колишніх переживань.

Якщо ж це неможливо, потрібно активно вирішувати наболілі проблеми. Проявляти активність і завзятість на робочому місці, бажано виключивши стресові ситуації. Сміливіше заявити про свої потреби. Відмовити начальству в виконанні тієї роботи, якої немає в посадовій інструкції, і яку воно доручає, знаючи, що людина не зможе відмовити, проявляючи слабкість.

Якщо і це не допоможе, потрібно обов`язково зробити перерву в роботі. Піти у відпустку або взяти неоплачувані дні. Відволіктися від роботи повністю, не відповідаючи на телефонні дзвінки колег по роботі.

Обов`язково зайнятися, хоч ненадовго, фізичними вправами, відвідати басейн, масажний кабінет, виконувати зміцнюючу гімнастику, привести свої думки в порядок.

Профілактика синдрому емоційного вигорання

Щоб уникнути синдрому емоційного вигорання, треба дотримуватися деяких правил: вчасно лягати спати, висипатися, ставити перед собою посильні завдання, підтримувати дружні стосунки з колегами, прислухатися тільки до позитивних обговорень. Обов`язковий відпочинок після трудового дня, бажано на природі, наявність улюбленого заняття чи хобі. Свіже повітря і гарний настрій завжди позитивно впливають на емоційний стан будь-якої людини.

Важливе значення для профілактики вигорання має і аутотренінг, самонавіювання, настрій тільки на позитив. З ранку можна включати улюблену музику, читати що-небудь, що піднімає настрій. Вживати в їжу корисні і улюблені продукти, що володіють підвищеною енергією.

Не потрібно йти ні у кого на поводу, а постаратися навчитися говорити «ні» в складних ситуаціях, намагаючись не перенапружувати себе. Слід також навчитися робити для себе перерву, відключивши телефон, комп`ютер, телевізор.

Бажано аналізувати минулий день, знаходячи в ньому якомога більше позитивних моментів.