Абстрактне мислення

Відео: Як розуміти математику (абстрактне і конкретне мислення)

абстрактне мислення людини - Це один з варіантів пізнавальної діяльності, що дозволяє мислити абстрактно, іншими словами сприяє абстрагування від незначних деталей з метою можливості розглянути ситуацію, що виникла або явище в цілому. Даний вид розумової діяльності суб`єктів сприяє баченню повноти картини, дозволяючи не фіксуватися на несуттєвих деталях.

Абстрактне мислення людини надає можливість зробити крок за рубежі запропонованих норм і склепінь правил, що веде до здійснення нових відкриттів.

Розвиток абстрактного мислення у індивідів з малих років має займати чільне місце в дитячому формуванні, оскільки подібний підхід дозволяє легше відшукувати несподівані рішення, відгадки і знаходити незвичайні виходи з виниклих ситуацій.

Абстрактне мислення, таким чином є варіацією людського пізнання, що представляє собою виділення істотних якостей і взаємодій предметів, відволікання від інших їх якостей і зв`язків, які вважаються приватними і несуттєвими. Таке теоретичне узагальнення сприяє відображенню ключових закономірностей досліджуваних об`єктів або феноменів, а також прогнозування нових, раніше невідомих закономірностей. Абстрактними об`єктами виступають неподільні освіти, які становлять зміст розумової діяльності людини, а саме умовиводи, математичні елементи, конструкції, судження, закони, поняття і т.п.

Абстрактно-логічне мислення

Людське мислення загадковий феномен, внаслідок чого психологи постійно прагнуть його систематизувати, стандартизувати і класифікувати, акцентуючи при цьому абстрактно-логічний пізнавальну функцію. Така увага спровоковано тим, що власне цей тип мислення сприяє знаходженню нестандартних стратегій рішень, підвищуючи адаптаційні навички людей до незмінно мінливих умов.

Абстрагированием називають вчинення уявних акцентів, вичленення деяких конструкцій, елементів певної множини і відсторонення їх від інших деталей такого безлічі. Абстрагування є одним з основоположних процесів розумового функціонування суб`єкта, що дозволяє трансформувати в об`єкт аналізу різні якості предметів і спирається на знаково-символьне опосередкування. Дане теоретичне узагальнення сприяє відображенню основних закономірностей досліджуваних предметів або подій, аналізувати їх і прогнозувати якісно нові закономірності.

Потреба в абстрактному мисленні обумовлена обставинами, при яких виявляють відмінності, що виникають між спрямованістю інтелектуальної проблеми та існуванням явища в його визначеності.

Абстракції можуть бути примітивно-чуттєвими, узагальнюючими, ідеалізує, ізолюючими, а також бувають абстракції актуальної нескінченності і конструктівізаціі.

Примітивно-чуттєва абстракція полягає у відверненні від деяких властивостей предметів і подій, виділення інших їх ознак (наприклад, виділення конфігурації предмета, абстрагувавшись від його структури і навпаки). Примітивно-чуттєва абстракція неминуче пов`язана зі всяким процесом сприйняття.

Узагальнююча абстракція спрямована на створення узагальненого уявлення про явище, відстороненого від індивідуальних відхилень. Наслідком такої абстракції є виділення загального властивості досліджуваних предметів. Цей вид абстрактного мислення вважається основним в математичній логіці.

Ідеалізую абстракція або ідеалізація є заміщення дійсного емпіричного об`єкта ідеалізованої схемою, абстрагованою від реально існуючих недоліків. Внаслідок чого формуються поняття ідеальних об`єктів, наприклад, «пряма» або «абсолютно чорне тіло».

Ізолює абстракція нерозривно взаємопов`язана з функцією мимовільної уваги, так як при цьому можна виділити ту суть, на якій сконцентровано увагу.

У відверненні від неможливості фіксації кожного елемента безмежного безлічі, іншими словами нескінченні безлічі представляються як кінцевих, полягає абстракція актуальної нескінченності.

Конструктівізація є відволіканням від розпливчастості меж дійсних об`єктів, тобто їх «огрубіння».

Крім цього, абстракції можна розділити по цілям на формальну і змістовну.

Відео: Стратегія і тактика Волзького гамбіту. Тренуємо абстрактне мислення

Виділення певних властивостей об`єкта, неіснуючих самі по собі (наприклад, форма або колір) є формальною абстракцією.

Змістовна абстракція полягає в виокремлення властивостей предмета, що володіють відносною автономністю (наприклад, клітина організму).

Спосіб виділення не сприймаються чуттєво властивостей об`єктів за допомогою завдання деякого відносини по типу рівності на предметної області (наприклад, тотожності або еквівалентності).

На розвиток абстрактного мислення у людей суттєво вплинуло виникнення і створення мовної системи для комунікативної взаємодії. Слова стали закріплюватися за різними явищами, абстракціями, що дозволяло відтворювати їх змістовний сенс, який не залежав би від ситуацій, що стосуються відповідних предметів, а також і їх властивостей. Мова надає можливість викликати довільно і вільно уявлення в свідомості і закріплювати репродукційні навички. Саме завдяки виникненню мовних систем полегшилось відтворення уявлень і функціонування уяви. Первісною і переважаючою формою абстрактно-уявного відображення предметів і подій є поняття. У процесі пізнавальної діяльності індивіда однією з ключових функцій поняття є виділення, за допомогою подання до узагальненої конфігурації, предметів деякої групи по деяких конкретних (істотним) їх ознаками.

Поняття як форма думки, або в якості уявного освіти є результатом узагальнення об`єктів певної групи і має визначення цієї групи по конкретній сукупності загальних для об`єктів цієї групи ознак і відмінних для них властивостей.

Однаковий предмет може бути одночасно варіацією чуттєво-сенситивного судження і формою поняття.

Безпосередньо в поняттях можуть полягати істотні і неважливі ознаки предметів, необхідні, випадкові, кількісні і якісні. Крім цього, поняття різняться і за ступенем спільності. Вони можуть бути менш загальними або більш загальними, а також гранично загальними. Поняття теж підлягають узагальненню.

Абстрактне мислення приклади ярчайшего його застосування можна простежити в науці, адже основою будь-якої наукової діяльності є спочатку збір, а потім систематизація інформації та знань в різних областях.

Форми абстрактного мислення

Абстрактна розумова діяльність характеризується кількома особливостями. У перший черга абстрактне мислення людини носить цілеспрямований характер і є активним, за допомогою нього індивіди можуть ідеально перетворювати предмети. Розумова діяльність дозволяє виділяти і фіксувати в об`єктах щось спільне, значуще і повторюється, тобто відбувається відображення реальності через узагальнені образи.

Функція мислення опосередкована чуттєвої інформацією і минулим досвідом. Іншими словами завдяки мисленню відбувається опосередковане відображення дійсності. Крім цього, розумова функція нероздільно пов`язана з мовою. Він є засобом формулювання, закріплення і трансляції думки.

Абстрактне мислення людини - це діяльний процес, що містить у відображенні об`єктивної реальності у формі понять, суджень, а також висновків.

Поняттями називають думки, що відображають загальні та важливі ознаки предметів, подій і процесів реального світу. Вони являють собою відображення єдиної думки значущих властивостей предметів. Поняття може поширюватися на кілька або на один клас однорідних об`єктів і явищ, що характеризуються однаковими ознаками.

Поняття діляться за обсягом і змістом. Відповідно до обсягом вони можуть бути порожніми і непорожніми. Порожніми іменуються поняття, обсяг яких становить нуль. Непусті поняття характеризуються обсягом, що містить, як мінімум, один реально існуючий предмет. Як і непусті поняття класифікуються на загальні і одиничні. Одиничними іменуються поняття, які стосуються сукупності об`єктів, якщо така сукупність має на увазі єдине ціле. Загальні поняття містять в своєму обсязі клас об`єктів, причому вони можуть бути застосовані до будь-якого елементу цього класу (наприклад, зірка, держава).

Поняття загального плану поділяються на реєструючі і нерегістрірующіе. Поняття, в яких маса містяться в них елементів може піддаватися обліку, і фіксуються, називаються реєструючими. Реєструють поняття характеризуються кінцевим об`ємом.

Загальні поняття, що мають відношення до неконкретно кількості елементів, називаються нерегістрірующіе. Нерегістрірующіе поняття характеризуються нескінченним об`ємом.

У відповідності до змісту поняття поділяються на позитивного характеру і негативного, збиральній спрямованості і несобірательное, на безвідносні і співвідносні, конкретні і абстрактні.

Позитивними іменуються поняття, суть яких складають якості, властиві предмету, наприклад, грамотний, віруючий. Поняття, зміст яких свідчить відсутність певних ознак у об`єкта, називаються негативними, наприклад, безлад.

Колективними називають поняття, в яких маються на увазі ознаки окремої сукупності елементів, що виявляють цілісність, наприклад, колектив. Зміст збірного поняття неможливо віднести до окремого його елемента. Несобірательное іменуються поняття, в яких маються на увазі властивості, які характеризують кожну його елемент, наприклад, район або зірка.

Поняття, в якому мається на увазі об`єкт або сукупність об`єктів, як щось існуюче самостійно, іменується конкретним, наприклад, книга.

Абстрактним називається поняття, в якому приховано властивість предмета або відношення між ними, наприклад, сміливість, дружба.

Безвідносно іменуються поняття, що відображають об`єкти, що існують окремо і поза ними відносин з іншими предметами, наприклад, студент, закон.

Співвідносними є поняття, що зберігають в собі властивості, що вказують на зв`язок одного поняття з іншим, їх відносини, наприклад, позивач - відповідач.

Судженням називається конструкція розумової діяльності, через яку розкривається присутність або відсутність яких-небудь взаємин і зв`язків між об`єктами. Відмітною ознакою судження є твердження або відкидання будь-якої інформації про будь-якому об`єкті. Воно буває істинним і хибним. Відповідністю дійсності визначається істинність судження, оскільки воно не має залежності від ставлення суб`єктів до нього, а тому носить об`єктивний характер. Помилкові судження полягає в спотворення об`єктивних ознак і відносин об`єктів думки.

Конструкція розумової діяльності, яка дозволяє з одного або кількох суджень виводити якісно нове судження, називається висновком.

Всі умовиводи містять в собі посилки, укладення та висновки. Відправні судження, з яких виходить нове судження, називаються посилками умовиводи. Висновком називається нове судження, що отримується за допомогою твори логічних операцій з посилками. Висновком же називається логічний процес, що складається в переході від посилок безпосередньо до висновку.

Абстрактно-логічне мислення приклади простежуються практично в кожному розумовому процесі - «суддя Іванов не може в розгляді справи брати участь, якщо він потерпілий». З даного висловлювання можна вивести судження, що є посилкою, а саме «суддя Іванов є потерпілим». Звідси випливає висновок: «отже, суддя Іванов участь в розгляді справи не може приймати».

Відносини логічної послідовності, що переглядається між укладенням та посилками, передбачає присутність змістовної взаємозв`язку між посилками. Іншими словами, якщо немає змістовної зв`язку між судженнями, то висновок виведення буде неможливо.