Психологія конфлікту

Психологія конфлікту

- Це його пристрій, іншими словами, це те, яким чином він виникає. Психологія конфліктів розглядає взаємозв`язок різних елементів особистості. А безпосередньо конфлікт вона визначає як відсутність одностайності між двома індивідами (сторонами) або групами суб`єктів. Конфронтація є однією з варіацій взаємовідносин суб`єктів. Якщо вона проходить конструктивно, то виступає в якості розвитку взаємозв`язку між учасниками.

У психології термін конфлікт містить в собі протиріччя, пов`язані з неймовірно сильними емоціями. Кожен конфлікт являє собою соціальне явище і характеризується наявністю специфічних функцій, які виступають в якості своєрідних індикаторів, що показують, яким чином конфліктні ситуації впливають на соціум або на особистість.

Поняття конфлікту в психології

Будь-який індивід в процесі існування і діяльності неодноразово стикався з різноманітними конфліктними ситуаціями. Конфліктом іменується розбіжність в цілях, світоглядних позицій суб`єктів взаємодії. Для розуміння сенсу протистоянь в житті соціуму і окремих індивідів необхідно заглибитися коротко в суть психології конфлікту, а щоб з`ясувати її суть важливо виділити стрижневі ознаки і умови виникнення конфронтації.

Отже, фундаментом будь-якого зіткнення або протиріччя завжди є ситуація, яка в собі може містити одне із зазначених нижче умов:

- Суперечать погляди суб`єктів щодо певного предмета або об`єкта;

- Несхожі цілі або використовуються в певних обставинах кошти для їх досягнення;

- Протилежні інтереси, бажання опонентів.

Конфліктна ситуація завжди включає в себе наявність суб`єктів ймовірного зіткнення і його об`єкт. Однак для розвитку конфронтації необхідно ще й наявність дії, тобто один учасник протистояння повинен почати діяти, зачіпаючи інтереси іншого учасника. Якщо при цьому другий учасник процесу відповідатиме аналогічними діяннями, то зіткнення переросте з потенційного протистояння в актуальне.

Суть психології конфлікту коротко полягає в наявності початкового розбіжності в поглядах, відсутність згоди, розбіжності цілей. При цьому саме протистояння може протікати як явно, так і завуальовано.

Проведені дослідження показують, що в вісімдесяти відсотках випадків протистояння виникають незалежно від бажання суб`єктів конфронтації.

Провідну роль в утворенні конфліктних ситуацій грають «конфліктогени», тобто слова, вчинки або відсутність дій, які породжують і провокують разгорание конфронтації. Будь-яка конфронтація характеризується наявністю чіткої структури. Її основними елементами вважаються: сторони протистояння, предмет і мотиви зіткнення, образ конфліктної ситуації, позиції учасників протистояння. Учасниками конфронтації є індивіди, що знаходяться у взаємодії. При цьому їх інтереси повинні бути порушені безпосередньо. Також учасниками є і суб`єкти, які підтримують явно або неявно конфліктерів.

Предметом конфлікту вважається об`єктивно існуюча або надумана проблема, яка служить причиною протистояння між учасниками.

Мотиви конфронтації як внутрішніх побудників підштовхують індивідів до протистояння. Вони проявляються у вигляді індивідуальних потреб, цілей і переконань.

Образ конфліктної ситуації є відображенням предмета протиборства у свідомості індивідів, що беруть участь в конфліктній взаємодії.

Позиції учасників протистояння є те, що заявляють боку в процесі протиборства або в ході переговорів.

Конфліктний процес, так само як і будь-яке інше соціальне явище має свої функції.

Функції конфлікту в психології

Будь-яке протистояння може нести позитивний аспект, тобто бути конструктивним, або нести негативні наслідки, тобто бути деструктивним.

Цивілізований конфліктний процес ґрунтується на збереженні взаємодії в межах змагання і співробітництва. Боротьба ж знаменує вихід конфронтації за кордону цивілізованості. Тому функції конфліктів і підрозділяються на деструктивні і конструктивні.

Конструктивні функції конфліктів в психології:

- Зняття напруженості між суб`єктами соціальної взаємодії;

- Єднальна і комунікативно-інформаційна;

- Спонукання до соціальних змін;

- Сприяння створенню соціально необхідної гармонії;

- Переоцінка прийнятих норм і колишніх цінностей;

- Сприяння в посиленні лояльності членів конкретної структурної одиниці.

Негативні функції конфлікту в психології:

- Незадоволеність, зниження продуктивності праці, збільшення плинності кадрів;

- Порушення комунікаційної системи, зменшення в майбутньому рівня співпраці;

- Непорушна відданість власній спільності і непродуктивне суперництво з іншими групами;

- Уявлення протиборчої сторони в якості ворога, розуміння своїх цілей в якості позитивних, а намірів іншої сторони - негативних;

- Ліквідація взаємодії між сторонами, що знаходяться в конфронтації;

- Зростання ворожості між сторонами-учасниками конфліктного процесу в міру зменшення комунікативної взаємодії, збільшення взаємної неприязні;

- Зрушення акцентів: перемозі в протистоянні надається великої ваги, ніж вирішення проблеми;

- В соціальному досвіді спільності або окремої особистості відбувається закріплення насильницьких методів вирішення проблем.

Кордон між конструктивними і негативними функціями часто втрачає власну однозначність при необхідності оцінити наслідки конкретного зіткнення. Крім того, переважна більшість протиборств характеризується одночасним присутністю позитивних і деструктивних функцій.

Конфліктні процеси поділяються за сферами виникнення на: економічні, ідеологічні, соціально-побутові та сімейні конфлікти.

Сімейна психологія конфлікти розглядає в якості взаємозв`язку між безпосередньо конфронтацією і особистістю протиборчої сторони. Особливості сімейних протиріч полягають в небезпеці трансформації нормального душевного стану партнерів в стресовий, тобто в спотворює психіку індивіда стан, наслідком якого часто стає стан спустошеності і повної байдужості.

Сімейна психологія конфлікти розуміє як спрямованого негативного стану психіки одного або обох партнерів, що характеризується агресивністю, негативізмом у взаєминах. Такий стан спровоковано несумісністю поглядів подружжя, їхніх інтересів, переконань або потреб.

Сімейні протистояння різняться від стадій розвитку осередку суспільства. Найбільш вагому роль конфліктний процес грає в період утворення сім`ї, коли чоловік і дружина тільки починають знаходити спільну мову, пристосовуючись одне до одного.

Конфлікт в соціальній психології

Комунікативна взаємодія як процесу спілкування бере початок з спільно прийнятого індивідами позитивного рішення щодо обміну інформацією. Участь в комунікативному процесі може приймати необмежену кількість суб`єктів. Кожен з взаємодіючих суб`єктів зобов`язаний внести власний внесок у створення повноцінного і результативного спілкування. Якщо в обміні інформацією бере участь велика кількість індивідів, то наслідком цього процесу має стати планування подальшої спільної діяльності. Лише в цьому випадку комунікацію слід вважати що відбулася.

Взаємодія, що складається з двох учасників, вважається простий комунікацією. Якщо в спілкуванні задіяно більше двох індивідів, то така комунікація називається складною. Участь в комунікативному процесі декількох спільнот може базуватися на взаєморозумінні або на їх конфронтації, яка виражається у формі боротьби, заснованої на конкуренції. Конфліктний процес є найяскравішим виразом конкуренції.

Соціологи виділяють наступні складові протистояння: зародження конфліктної ситуації, присутність учасників, причина конфліктного процесу (тобто об`єкт конфронтації), пусковий механізм, дозрівання і дозвіл конфронтації.

Психологія розвитку конфлікту

Всі індивіди потрапляють в ситуації протистояння. Нерідко люди можуть не усвідомлювати, що втягнуті в протистояння. Часто це відбувається на етапі зародження протиріччя, внаслідок того, що у індивідів відсутні базові знання про етапи формування та ескалації конфліктів, які вивчає психологія розвитку конфлікту.

Процес зародження ситуації конфронтації називається динамікою і складається з декількох послідовних стадій розвитку протиборства, а саме виникнення протистояння між суб`єктами, виявлення прагнення суб`єктів розвивати ситуацію конфронтації, усвідомлення сторонами суті і першопричини протиборства, виявлення конфліктних відносин, встановлення учасників, згасання протистояння.

Існують безліч варіацій визначення конфлікту в соціальній психології, але більш вірною вважається наступне формулювання: конфліктний процес зароджується на тлі протиріччя, яке виникає між індивідами або спільнотами в зв`язку з необхідністю прийняття рішень різних питань особистого життя і соціального буття. Однак не всяке протиріччя буде переростати в конфлікт. Протистояння зародиться, якщо протиріччя торкнуться соціальний статус колективу або окремої особи, матеріальні цінності чи духовні орієнтири людей, моральне гідність особистості.

Психологія поведінки в конфлікті залежить від процесу навчання. Затяжне протистояння допомагає опонентам добре вивчити один одного, що дозволяє їм робити різні дії, спираючись на особливості темпераменту суперника, специфічні риси його характеру, притаманні емоційні реакції. Іншими словами конкуренти можуть практично зі стовідсотковою вірогідністю передбачити вчинки протилежної сторони, що дозволяє їм значно збільшити арсенал застосовуваних засобів і розширити сферу використовуваних стратегій поведінки, скорегувавши їх під особливості протиборчої сторони. Таким чином, проблема конфлікту в психології полягає у взаємозумовленості дій опонентів, що веде до обопільно спрямованому впливу сторін.

Конфлікти вважаються дуже важливою, але недостатньо вивченою соціально-психологічною проблемою. Більшість вчених розглядають конфлікти як природного і неминучого явища. Тому психологія поведінки в конфлікті вважається однією з провідних тематик соціальної психології і конфліктології. Оскільки придбання навичок згладжування і дозволу всіляких конфліктних ситуацій в процесі професійної діяльності або сімейного життя, допоможе індивіду стати успішніше і щасливіше.

Причини конфліктів психологія

В історії вивчення конфлікту як психологічного феномена умовно виділяють два етапи. Перший бере свій початок з двадцятого століття і триває до п`ятдесятих років минулого століття, а другий - з кінця п`ятдесятих років минулого століття і триває донині. Другий етап - це психологія сучасних конфліктів, заснована на твердженні, що будь-які дії індивідів соціальні, оскільки характеризуються тісним взаємозв`язком з соціальним середовищем.

Відео: Марина Таргакова. Як перебувати в просторі конфлікту? Частина 1

Конфлікти, фактори їх провокують, форми прояву та засоби їх врегулювання доступні розумінню виключно на основі глибокого осмислення єства соціуму і окремої особистості, закономірностей суспільного взаємодії і взаємин індивідів.

На початку минулого століття в окремий предмет дослідження конфлікт не виділявся. Зіткнення розглядалося тоді як складова частина більш глобальних концепцій (психоаналітична теорія чи соціометрія). У ті часи психологів цікавили виключно наслідки конфліктів або ряд причин, що провокують їх виникнення. Безпосередньо конфлікт як ключова ланка дослідження їх не цікавив.

В кінці п`ятдесятих років з`являються перші дослідження, в яких головним предметом дослідження стає проблема конфлікту в психології.

На початку двадцятого століття серед ключових напрямків психологічних досліджень конфліктного процесу можна виділити наступні:

- Психоаналітичну теорію (З. Фрейд, Е. Фромм, К. Хорні);

- Етологічне (Н. Тінберген, К.Лоренц);

Відео: Психологія спілкування. Передача 6. Конфлікт. Способи попередження та завершення конфлікту

- Концепцію групової динаміки (К. Левін);

- Поведінковий (А. Бандура);

- Соціометричне (Д. Морено).

Психоаналітичне напрям, перш за все, пов`язано з Фрейдом, який створив концептуальну теорію людської конфліктності. Фрейд звернув увагу на необхідність пошуку чинників, що викликають міжособистісні конфлікти, в області несвідомого.

К. Хорні спробувала внести в природу конфліктів соціальний контекст. Основною причиною конфронтацій, що спостерігаються між суб`єктом і оточенням, вона вважала дефіцит доброзичливого ставлення з боку рідні, і в перший черга, батьків. Фромм вважав, що конфлікти зароджуються внаслідок неможливості втілити в соціумі особистісні потреби й устремління.

К. Лоренц вважається родоначальником етологічного підходу до пояснення причин виникнення протистоянь. Він вважав головною причиною протиборства агресивність натовпу і окремого індивіда. На його думку, механізми зародження агресії у тварин і у людських особин однотипні, адже агресія є незмінним станом живого організму.

К. Левін в ході дослідження проблем групової динаміки, розробив теорію динамічної поведінкової системи, в якій зростає напруга при порушенні балансу між середовищем і індивідом. Така напруга виражається у вигляді конфронтації. Так, наприклад, джерелом протистояння може бути несприятливий стиль управління начальника.

Послідовники поведінкового підходу шукали причини зіткнень не тільки виключно у вроджених людських якостях, а й в соціальному оточенні індивідів, яке трансформує ці якості.

Засновник теорії соціометрії Дж. Морено вважав, що міжособистісні конфлікти обумовлені станом емоційних взаємин між суб`єктами, їх симпатіями і неприязнь у відношенні один до одного.

Психологія сучасних конфліктів грунтується на дослідженнях, проведених у другій половині минулого століття, за наступними напрямками:

- Теоретико-ігровому (М. Дойч);

- Концепції організаційних систем (Р. Блейк);

- Теорії та практики процесу введення переговорів (Р. Фішер).

М. Дойч вважав базисом конфлікту несумісність прагнень учасників міжособистісних взаємин.

У шістдесятих-сімдесятих роках минулого століття починає формуватися окремий напрямок по дослідженню переговорного процесу в якості складової частини конфліктної взаємодії.

Б. Хасан в своїй праці «Конструктивна психологія конфлікту» по новому розглянув переговори як спосіб виходу з конфронтації. Він вважав, що будь-який ефективний переговорний процес є продуктом спільної дослідницької роботи всіх його учасників. У своєму посібнику «Конструктивна психологія конфлікту» він представив основні поняття конструктивного підходу до конфліктів, запропонував способи аналізу ситуацій конфронтацій. Крім того, він виклав різні підходи до процесу переговорів, до розуміння способів організації і ведення переговорів в якості основного шляху взаємодії опонентів для результативного вирішення конфронтацій.

Управління конфліктами психологія

Учасники конфліктного процесу можуть перебувати в ньому тривалий час і звикнути до нього. Однак з часом станеться якийсь інцидент, який спровокує відкрите зіткнення сторін, демонстрацію взаємовиключних поглядів.

Трапляється, що вирішення конфліктних ситуацій протікає дуже коректно і грамотно, але частіше вихід з протистояння відбувається не професійно, що веде до негативних наслідків для учасників зіткнення.

Тому потрібно знати, як правильно управляти протистояннями. Тут потрібно розуміти, що управління протистоянням не є рівнозначним рішенню проблеми, що викликала конфронтацію. У перший черга, між оперативними і стратегічними цілями може існувати невідповідність. Наприклад, зараз важливіше зберегти в колективі хороші взаємини, ніж домогтися виходу з проблемної ситуації. Д. Ден стверджував, що вирішення конфлікту за собою не обов`язково буде нести вирішення проблеми. Крім того, дозволити проблемне питання і протистояння можна різними шляхами. Наприклад, смерть одного з суперників може означати рішення проблемного питання.

Тому грамотне управління конфліктом психологія вважає за можливе за умови наявності зазначених нижче умов:

- Об`єктивне усвідомлення протиріччя як реально існуючої дійсності;

Відео: Психологія конфлікту | # Людей # спілкування # взаємини # суспільства # сім`я # образа # агресія # злість

- Допустимість можливості активного впливу на конфронтацію і трансформацію його в саморегуляціонний фактор системи;

- Наявність соціальних і матеріально-духовних ресурсів, правового базису управління, здатності індивідів до координування своїх поглядів і інтересів, позицій і орієнтації.

Врегулювання конфліктів повинно включати:

- Діагностику та прогнозування протиріч;

- Профілактику та запобігання;

- Управління і швидке вирішення конфронтацій.

Найбільш ефективні особистісно-орієнтовані способи вирішення конфронтацій викладені в роботі Е.Богданова і В. Зазикін «Психологія особистості в конфлікті». У ній розглянуті основні психологічні причини виникнення різних міжгрупових, міжособистісних та інших протистоянь, зміст психологічних умов конфліктних індивідів.

Також в книзі «Психологія особистості в конфлікті» наведено визначення міжнаціональних протистоянь, їх об`єкта та суб`єктів, тимчасових рамок і просторових характеристик. Також в ній перераховані причини їх породжують і можливі шляхи вирішення.